Китай «західним» розумом і логікою не зрозуміти. Ліберальна західна демократія з її публічністю та відкритістю не притаманна Китаю.
Тут вся «політика» твориться кулуарно, а на загал влада виходить з консенсусними рішеннями, які повинні демонструвати єдність та безальтернативність.
Чому Трамп після лише 90 хвилин спілкування з сі Цзинь Піном залишив Сеул?
Зустріч президента США Дональда Трампа та китайського лідера Сі Цзинь Піна в південнокорейському Пуссані тривала лише 90 хвилин. Це час не самого спілкування лідерів, а час разом із розсаджуванням делегацій, фотографування журналістами й церемоніальних висловлювань і дій.
І що б мав би означати такий швидкоплинний формат зустрічі?
Зауважимо, що ця зустріч відбулася вже після жовтневого 4-го Пленуму Центрального Комітету Комуністичній партії Китаю(ЦК КПК).
Багато «вестернізованих» китайців, які мешкають на Заході, розуміють Китай зсередини й ведуть свої блоги, обговорювали цитату колишнього члена Політбюро ЦК КПК і колишнього віцепрем’єра Китаю Ван Яна, який зараз не має високих посад, а є лише членом неформального об’єднання колишніх політичних лідерів Китаю «Старійшини компартії Китаю».
«Об’єднання старійшин» має значний вплив у КПК завдяки своєму досвіду і клановим зв’язкам, хоча офіційно старійшини не займають високих керівних посад.
Це члени Комуністичної Партії Китаю старшого віку, які досягли значного досвіду, але не є членами Політбюро або інших вищих керівних органів, що мають «посадовий» вплив на політичні рішення.
Заява Ван Яна суперечила тому «червоному» курсу жорсткого протистояння із США і «капіталістичним заходом», який багато років вже провадить Сі Цзинь Пін.
«Переговори (Китаю і США) повинні увінчатися успіхом. США являються найбільшим торгівельним партнером Китаю і найбільшою економікою у світі. Успішні домовленості розірвуть тупик в дипломатії Китаю. І тоді проблеми Європи (очевидно мова про російсько-українську війну) вирішаться самі собою», — оголосив Ван Ян напередодні саміту Трампа і Сі в Кореї.
Ця теза знайшла своє проявлення на попередніх урядових торгівельних переговорах делегацій США та Китаю в Малайзії.
За їх результатами Китай відмовився від конфронтаційних дій із США:
- Відмовився від заборони експорту рідкісноземельних матеріалів до США.
- Відмовився від ембарго на імпорт сільськогосподарських продуктів зі США на суму близьку до 150 млрд дол. (що є добрим аргументом на користь Трампа та Республіканської партії перед проміжними виборами до Конгресу у 2026 році, оскільки саме сільгоспвиробники є однією із базових електоральних груп республіканців).
- Погодився на посилення контролю за експортом матеріалів та обладнання для виробництва наркотичного фентанілу, який став великою проблемою для США.
Отже, на противагу програмі боротьби й протистояння «капіталістам» Сі Цзинь Піна, виглядає так, що конфронтація згортається на користь заповідуваного ще партійним реформатором Ден Сяо Піном «конструктивного співробітництва» із США.
Очевидно, що Трамп знав про те, що лідер Китаю втрачає політичну силу і вплив. І тому не надто заморочувався з зустріччю в Пуссані, розуміючи її церемоніальність.
Що передувало Пленуму ЦК КПК
Як тільки 4-й пленум завершився, Тай Ся, колишня професорка Центральної Партійної Школи КПК, яка зараз проживає на Заході, заявила:
«Два наймогутніших, найбільш наближених до Сі Цзинь Піна, генерала — колишній директор департаменту політичної роботи в армії Мяо Хуа і колишній заступник голови Вищої Військової Ради Китаю Хей Вен Дун, фактично таємно створили окрему армію — військову частину в містечку Ланфан (лише 30 кілометрів від центру Пекіна), — повністю незалежну від китайського військового командування.
Його ланцюг командування оминав звичні підпорядкування родам військ чи територіальним командуванням. Ця військова частина підпорядковувалася лише названим двом генералам, та відмовлялася підпорядковуватися іншому військовому командуванню.
А метою цієї частини, без сумнівів, стала таємна особиста «охорона» Сі Цзинь Піна на випадок можливого партійного заколоту проти лідера Китаю.
Сама потреба створення такої окремої військової частини свідчить, що Сі не контролює армію та не довіряє вищому командуванню Народної Армії Китаю».
Це підтверджують і інші експерти.
До початку 4-го Пленуму ЦК КПК, майже половина генералів, лояльних до Сі Цзинь Піна, були знятими з займаних посад та виключені з партії. Така ж доля чекала і декількох цивільних членів ЦК, наближених до «Сі».
Після зняття з посад 9 топових генералів, лояльних до Сі, компартійна газета «Жеаньмін Жибао» в редакційній статті звинуватила цих генералів у втраті «лояльності й чесності», що в перекладі з ієрогліфів та «китайської образності» на звичні нам юридичні та політичні формулювання означає звинувачення не менше ніж в «зраді». Це надзвичайно рідкісне в КПК звинувачення.
Фактично дії Сі Цзинь Піна та його генералів стали запереченням тези «великого кормчого» — Мао Цзе Дуна, про те, що «гвинтівка породжує владу», а «партія керує зброєю».
І намагання створити «персональну» армію поза колективним керівництвом партією армії викликало спротив як «Ради старійшин», так і армії, спричинило наступне послаблення Сі Цзинь Піна після торішнього 3-го Пленуму ЦК КПК (на якому, як стверджують, лідер Китаю мав інсульт). Фізичне послаблення лідера викликало реанімацію опозиційних кланів.
Загалом, логіка Китаю не є діалектично-європейською. Тут немає в чистому вигляді влади і опозиції. Китайці мислять не дуальними опозиційними парами (влада-опозиція, добро-зло, «ми і вони», ми-наші вороги), а стремлінням до «потрійної» гармонії.
І в самій КПК є три клани зі своїм баченням розвитку Китаю, це:
- «Червоні» — ортодоксальні комуністи-маоїсти;
- «Жовті» — націонал-соціалісти;
- «Сині» — прагматики, реформатори, «комсомольці».
Кожна течія має своє представництво в ЦК і в Політбюро. Завжди є панівний клан і альтернативні, яких представляють менша кількість партійців.
В період між 3-м та 4-м Пленумами, як виглядає, «червоні» втратили частину впливу, натомість інші клани його набули.
Перед 4-м Пленумом, стверджують джерела, навіть стояло питання про повне відсторонення Сі Цзинь Піна від влади на 4-му пленумі.
З відстороненням вірних генералів Сі втратив частину впливу на армію, а від імені партії тепер виступають вже згадувані «старійшини» ексвіцепрем’єр Ван Ян та колишній «синій» лідер Китаю Ху Цзіньтао (його на минулому XX з’їзді КПК навіть вивели з залу).
Тобто вплив Сі Цзинь Піна, як припускають аналітики, залишився більш церемоніальним.
Його лінія на протистояння із США реформується в формат «конструктивної співпраці».
Щодо інших міжнародних зв’язків, то найближчими до китайців є країни-учасники «Нового Шовкового Шляху» у своїй новій назві — «Один пояс, один шлях» (або ж «Співдружність єдиної долі людства»).
До речі, росію в цю співдружність китайці не взяли. Для росії китайці визначили статус «добрі сусіди, ніколи вороги». То ж з росією Китай не планує не те що «дружби», а й «співробітництва», як це є в Китаю із США.
Росії китайцями відведена лише роль сировинного придатка до Китаю.
Про КПК
Компартія Китаю — це найчисельніша політична партія у світі — вона має 100 мільйонів членів.
Центральний Комітет — це орган Компартії Китаю, який керує партією в період між з’їздами.
З’їзди КПК проводяться один раз на п’ять років. Між з’їздами КПК проводиться п’ять Gленумів (один раз на рік).
Так влаштована бюрократія в Компартії Китаю.
XX з’їзд КПК відбувся в жовтні 2022 року. Наступний з’їзд партії відбудеться в жовтні 2027 року.
А між пленумами працює Політбюро ЦК КПК, до якого входять 20 осіб.
Є ще Постійний Комітет (вузький склад Політбюро) з 7 топових комуністів.
XX з’їзд в жовтні 2022 року прийняв програму побудови соціалізму в Китаї до 2035 року.
Також КПК має план побудови потужної сучасної держави й завершення реалізації «китайської мрії» — відродження нації «жовтих людей — найкращих з найкращих», до 2045. Потім настане період одноосібного панування «нації жовтих людей».
А потім, після 2050 року, буде спад та період хаосу і роздрібленості (це все безальтернативно — згідно з вічним «законом перемін»).
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Хто грає Трампа? «ПейПал-мафія», Тіль, Маск, Сакс, Ярвін і Венс. Від лібертаріанства до «гіпермодерного фашизму»
Різкий розворот Америки: Санкції США проти російських нафтових компаній, комітет Сенату визнає Росію спонсором тероризму
Експорт російського газу до Європи скоротився в десять разів: як “Газпром” втрачає європейський ринок
Коментувати цю новину post