Колаж ЗМІСТу
0Вікторія Іванова08 березня 2026, 14:03
На межі століть Полтавщина стала лабораторією світового ґрунтознавства, саме тут Василь Докучаєв провів експедиції, що дали світові першу карту ґрунтів, колекції порід і гербарії.
27 лютого у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського відкрили виставку «Від експедиції Василя Докучаєва до створення Земського музею» присвячену вченому-агроному Василю Докучаєву. ЗМІСТ побував там та дізнався нові факти з життя видатного науковця та привезені ним артефакти з експедицій.
Життєвий шлях науковця
Василь Докучаєв народився 1 березня 1846 року в селі Мілюково Смоленської губернії, а помер у 1903 році в Санкт-Петербурзі. Він увійшов в історію як засновник ґрунтознавства та загальної агрономії, автор концепції географічних зон і провісник ідей біосфери та екології. Його головне відкриття – створення нової науки про ґрунти, які він називав «четвертим царством природи». Це відкриття поставили в один ряд із відкриттям Менделєєва періодичного закону.
Інсталяція робочого місця Василя Докучаєва Фото ЗМІСТу
Шлях ученого пролягав і через Полтавщину, так у 1877 та 1881 роках він досліджував чорноземи краю, а ці результати увійшли до його класичної праці «Російський чорнозем», за яку він отримав ступінь доктора та престижну Макаріївську премію. У 1888 році Докучаєв очолив ґрунтову експедицію Полтавського губернського земства. Вона стала знаковою подією, адже тоді створили першу в імперії карту ґрунтів, зібрали колекції порід, гербарії та видали 16 томів досліджень. Матеріали експедиції експонувалися на міжнародних виставках, де отримали високі нагороди, включно з Grand Prix.
Під час виставки професор Полтавського державного аграрного університету Сергій Поспєлов нагадав про важливу сторінку в біографії Василя Докучаєва, а саме про те, що у 1890-х роках, коли Російська імперія переживала масштабну посуху, було створено Міністерство сільського господарства. Тоді існувало лише два вищі аграрні навчальні заклади – Новоолександрівська академія на території сучасної Польщі та Петровська академія в Москві:
«Через політичні настрої серед польської молоді Новоолександрівську академію закрили для студентів, і саме тоді імператор Олександр ІІІ призначив комісію для її реформування. Очолив її Василь Докучаєв, який мав не лише науковий авторитет, а й високий адміністративний статус – дійсний статський радник, що відповідав військовому чину генерал-майора. З 1892 по 1895 рік Докучаєв був директором академії і за цей час він провів масштабну реформу аграрної освіти, яка стала основою для всієї системи сільськогосподарської та вищої освіти імперії. Він запровадив обов’язкову практику студентів у лабораторіях і на полях, створив дослідні ділянки та дендропарк, підняв рівень університету до статусу наукової установи, що могла присуджувати наукові ступені».
Однак напружена робота підірвала його здоров’я, тоді Василь Докучаєв пережив нервовий зрив і був змушений залишити посаду. До кінця життя він уже не займався викладацькою чи науковою діяльністю.
Виставка присвячена науковцю Фото ЗМІСТу
Василь Докучаєв підтримував тісні зв’язки з Полтавою до кінця життя, для прикладу, у 1900 році він читав цикл лекцій для земських працівників, а востаннє відвідав місто у 1903 році. Після його смерті земство ухвалило рішення увічнити пам’ять ученого портретом.
Як Полтава зберігає пам’ять про ґрунтознавця
На виставці директор з наукової роботи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Володимир Мокляк поділився, що Інститут національної пам’яті визнав заслуги Василя Докучаєва, які він зробив для розвитку української науки та суспільства, зокрема працюючи на Полтавщині. Він розповів, що ще з юності стикався з іменем ученого, адже його перше місце роботи було поруч із будинком, де діяла експедиція Докучаєва у Нових-Санжарах, але 3 січня 1989 року будинок згорів. Володимир Мокляк бачив згарище, з якого разом із колегами діставав залишки речей.
Володимир Мокляк Фото ЗМІСТу
«Ім’я Василя Докучаєва тісно пов’язане з історією Полтави, саме завдяки його ініціативі створили наш музей, основу якого склала колекція ґрунтів, гірських порід та палеонтологічних матеріалів. Найкраще збереглася саме ґрунтова колекція, яку нині відновлюють і готують до показу. У 1960 роках колекцію розділили через адміністративні зміни, але сьогодні вона знову зібрана в одному місці й повертається до первісного вигляду, а також активно використовується сучасними дослідниками, зокрема колегами з Кременчука, які продовжують роботу на тих самих місцях, де колись працював Докучаєв», – каже Володимир Мокляк.
Наразі кременчуцькі дослідники працюють на місцях, де колись проводив експедиції Василь Докучаєв. Вони збирають нові зразки ґрунтів і отримують унікальні результати, які підтверджують, що спадок ученого не лежить без руху у фондах, а постійно використовується й живе в науці.
Фото ЗМІСТу
Частину цих матеріалів можна побачити в експозиції музею, зокрема, окремі зразки ґрунтів і предмети з історії експедиції. Це не випадково, адже сам Василь Докучаєв дбав про створення музею, він мав досвід організації подібних установ у Нижегородській губернії, а після завершення роботи на Полтавщині запропонував заснувати природничо-історичний музей при губернському земстві. Ідея полягала в тому, щоб музей був не лише освітнім закладом, а й науковою інституцією, тобто продовжував дослідження, давав консультації з питань сільського господарства та розвивав напрацювання експедиції. Хоча документ, написаний рукою Докучаєва, не зберігся, знайдено доповідь і протокол засідання Полтавського земства від 10 грудня 1890 року, де йшлося про створення музею.
У 1891 році за його ініціативи в Полтаві відкрили Природничо-історичний музей, нині Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, у його фондах і сьогодні зберігають унікальну колекцію ґрунтів, які дозволяють простежити зміни природних ресурсів за півтора століття. Серед меморіальних речей – годинник, візитка та автографи вченого.
Новітній портет науковця у Полтавському краєзнавчому музеї Фото ЗМІСТу
До 1943 року центральний зал природничого відділу краєзнавчого музею прикрашав великий портрет Василя Докучаєва. Під час Другої війни його доля залишилася невідомою – ймовірно, він згорів у вересні, коли німецькі війська відступали й підпалили будівлю. Сьогодні музей готує новий портрет ученого, за матеріалами, які вдалося віднайти, художник Олег Побоков створив велике полотно, яке представлять серед портретів меценатів і засновників музею – Катерини Скаржинської, Павла Бобровського, Вадима Щербаківського та інших.
Спадок полтавської експедиції від Нових Санжар до світових виставок
Важливим етапом у розвитку музейної справи на Полтавщині стало обрання у 1880 році головою губернської земської управи кандидата природничих наук Олексія Заленського. Саме він започаткував активну діяльність у різних напрямах – від наукового вивчення краю до вирішення економічних проблем. У цей час проводилися дослідження флори Полтавщини, розроблялися методи боротьби з посухами та шкідниками. У 1888 році з його ініціативи розпочала роботу ґрунтово-геологічна експедиція під керівництвом професора Василя Докучаєва. Хоча вперше він побував на Полтавщині ще у 1877 році, саме ця експедиція стала найбільш масштабною і увійшла в історію як Полтавська. До її складу увійшли понад 20 науковців – серед них Володимир Вернадський, Андрій Краснов, Петро Зелінський, Михайло Шишуков та інші майбутні засновники української школи ґрунтознавства й геології.
Штаб-квартира експедиції розташовувалася у Нових Санжарах у будинку місцевого господаря Івана Пільня, сам Докучаєв високо цінував умови, які були створені для роботи, і залишив йому подяку. Неофіційною учасницею експедиції була дружина вченого Анна Єгорівна, яку колеги поважали за розум, щирість і підтримку, вона допомагала чоловікові навіть у перекладі статей з іноземних мов, через те, що сам науковець погано їх знав. Штаб-квартира була не лише місцем наукової роботи, а й культурним осередком, адже вечорами там читали твори Миколи Гоголя та Володимира Короленка, у цих читаннях брав участь і сам Докучаєв.
Штаб-квартира експедиції у Нових Санжарах Фото Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
Робота експедиції тривала до 1894 року й дала величезний науковий результат, тоді зібрали колекції ґрунтів, гірських порід, мушель, створили ґрунтову карту губернії 1893 року, гіпсометричну та інші картографічні матеріали. Крім того, видали 16 томів досліджень, з них 15 – по окремих повітах і один загальний по всій губернії, у них містилися орографічні, ботанічні та ґрунтові характеристики території.
Учасники експедиції Фото ЗМІСТу
Результати Полтавської експедиції Василя Докучаєва мали величезний резонанс і не залишилися непоміченими, так у 1880-х роках учений представив зразки ґрунтів, картографічні матеріали та фотографії з експедиції на міжнародних виставках. Полтавські чорноземи демонстрували у Парижі в 1889 і 1900 роках та Чикаго у 1893 році, де вони отримали високу оцінку й були перекладені англійською мовою.
Олександр Ізмайлівський Фото з відкритих джерел
Особливе місце в дослідженнях займала Диканщина, там Василь Докучаєв співпрацював із відомим агрономом Олександром Ізмайлівським, якого називав «співцем степового землеробства» та «дорогим полтавським другом». Їхня спільна робота змінила вигляд краю, бо саме тоді почали створювати лісосмуги, які й сьогодні формують сучасний ландшафт степів.
Дослідники грунтових екземплярів зібраних науковцем кажуть, що нинішні земельні зразки часто деградують через надмірне використання хімікатів, і саме колекція Докучаєва дає можливість простежити ці зміни. У рамках міжнародного проєкту «Горизонт Європа» у Полтаві планують створити сучасний музей живого ґрунту, а його філії з’являться також у Кам’янці-Подільському. Це буде високотехнологічний центр, який популяризуватиме ґрунтознавство на європейському рівні.
Як змінювалися чорноземи від досліджень Докучаєва до сьогодні
У 2012 році в рамках співпраці між Полтавським краєзнавчим музеєм та Кременчуцьким національним університетом провели дослідження ґрунтів Кременчуцького повіту. Відібрали 80 проб із музейних фондів і порівняли їх із сучасними зразками, результати показали, що у природних біоценозах вміст гумусу зріс на 1%, а на землях, що використовуються в аграрному виробництві, навпаки, зменшився на 0,8%. Це дозволило простежити зміни ґрунтів за понад століття.
Виставка присвячена експедиції Василя Докучаєва Фото ЗМІСТу
Цікаво, що ще у 1892 році аналогічні дослідження проводив учень Докучаєва – Константин Грінка. Таким чином, сучасні науковці мають можливість порівняти результати з історичними даними. Також, Василь Докучаєв активно популяризував ґрунтознавство, так 3 серпня 1890 року він прочитав лекцію в Лохвицькому товаристві сільського господарства, де не лише говорив про значення ґрунтів, а й закликав створювати повітові музеї, бо у них він бачив наукові центри, що допомагали б вирішувати практичні завдання.
На виставці, присвяченій грунтознавцю, особливу увагу приділили його співпраці з Володимиром Вернадським, саме майбутній академік світового масштабу працював у складі експедиції Докучаєва у 1876–1894 роках, ще будучи студентом. Разом із групою молодих науковців він досліджував Полтавщину, а результати цих робіт увійшли до звітів, які зберігаються у фондах Полтавського краєзнавчого музею.
Зразки грунтів Фото Полтавського Краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
Сьогодні в експозиції музею представлені унікальні меморіальні речі: фотопортрет Докучаєва з дарчим написом, його кишеньковий годинник швейцарської фірми «Павел Буре», яким він користувався під час експедиції, а також величезна колекція ґрунтів з 3 тис. 802 зразків. Кожен з них має власну історію, адже у коробочках збереглися польові етикетки з датами та місцями відбору. Наразі колекція ґрунтів оцифровується, щоб її могли досліджувати майбутні покоління. На виставці представлено 18 зразків із Лубенського, Полтавського та Кременчуцького повітів.
Фото ЗМІСТу
«Головна помилка історії – називати працю Докучаєва «Російський чорнозем». Це український чорнозем, адже саме на матеріалах Полтавщини він створив свою фундаментальну науку», – додав Почесний академік Національної академії аграрних наук Віктор Самородов.
Сьогодні ім’я Докучаєва носять вулиці в Полтаві та Кременчуці, встановлено меморіальні дошки, а на Полтавщині збереглася жива пам’ятка – лісосмуга, закладена за його участі наприкінці ХІХ століття, нині ботанічна пам’ятка природи.
Коментувати цю новину post