Максим Охріменко з Полтавщини повертається на щиті – ПОЛТАВА СЬОГОДНІ

Максим Охріменко

Колпж ЗМІСТу

0 Вікторія Іванова10 березня 2026, 14:03

Життя захисника обірвалося 2 березня в одній з військових частин, де служив у званні молодшого лейтенанта. За життя він викладав циклову комісію психологічної підготовки.

Про те, що Максим Охріменко загинув, 10 березня повідомили у Лубенській міській раді 

Життєвий шлях захисника

Максим Охріменко народився 11 червня 1998 року на Полтавщині у місті Лубни, де пройшло його дитинство. У рідному місті він закінчив школу №1, після цього вищу освіту здобув у Харківському державному біотехнологічному університеті. Після закінчення вишу повернувся до Лубнів, де працював у філії АТ «Полтаваобленерго».

У родині чоловіка було чимало військових зокрема, мама, брат та дядько тому він не вагаючись долучився до лав Збройних Сил х початком повномасштабної війни. Усі необхідні знання він отримав у Військовому інституті Київського національного університету. Відточуючи майстерність в одній з навчальних частин, отримав посаду викладача циклової комісії, а бойовий досвід чоловік здобув на Сумщині.

«Максим був добрим, розумним і товариським хлопцем, турботливим сином, хорошим братом. Він гарно вчився, був переможцем учнівських олімпіад з іноземної мови. Добре знався на комп’ютерній техніці, завжди мав багато друзів», – пишуть у Лубенській міській раді.

Воїн схилив голову 2 березня в одній з військових частин, прощання із захисником запланували 11 березня о 12 годині на Володимирському майдані у Лубнах.

Вічна пам’ять і слава захиснику!

Згадаймо імена полеглих захисників

Сергій Швидченко народився 16 квітня 1990 року в селі Новосельське Спаського району Приморського краю Росії. У 2007 році родина переїхала на Полтавщину у село Тимки Оржицького району, де він працював трактористом у СТОВ «Агрофірма Куйбишеве» . У 2026 році воював на Покровському напрямку, де отримав поранення, під час реабілітації 4 березня серце воїна зупинилося. Захисник знайде вічний спокій у селі Тимки Лубенського району.

Олександр Ніколенко народився на Полтавщині у місті Хорол 6 квітня 1970 року. У війську чоловік служив на посаді оператора 1 комплексу радіоелектронної боротьби 3 БпЛА 2 взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби 144 ОМБр. Воїн схилив голову 1 березня виконуючи бойове завдання на Харківщині. У військового лишилися дружина з дітьми.

Дмитро Бабаков народився 23 травня 1985 року у місті Довжанськ на Луганщині. Згодом родина переїхала до Оржиці. 17 листопада 2025 року Дмитра Бабакова призвали на військову службу. З січня 2026 року його направили до однієї з навчальних частин для здобуття військової спеціальності. Після лікування у госпіталі від запалення легенів Дмитро Бабаков отримав відпустку. Курсант навчального взводу ракетного дивізіону помер від хвороби серця 5 березня, перебуваючи у відпустці в Черкасах.

Андрій Папій народився 10 листопада 1992 року у селі Ялосовецьке. До лав захисників чоловік 14 квітня 2023 року. Його військовий шлях розпочався зі служби у складі 140-го окремого центру спеціальних операцій – підрозділу Сил спеціальних операцій ЗСУ. Свідомо обравши шлях воїна-спецпризначенця, він підписав контракт. Виконуючи бойове завдання на Харківському напрямку  молодший сержант Андрій Папій загинув у бою 24 лютого.