Нацгвардієць 23 окремої бригади Хортиця на псевдо Бурий розповів свою історію – деталі | Новости Запорожья

Бурий долучився до лав Нацгвардії з першого дня вторгнення

Військовий на псевдо з перших днів пішов добровольцем. Став інструктором та воював на Донеччині. Історію Бурого розповіли на фейсбук-сторінці 23 окремої бригади ОГП “Хортиця” НГУ.       

Після закінчення школи, хлопець навчався у Національній академії сухопутних військ у Львові. Згодом його відрахували, але хлопець все одно розумів, що повномасштабна війна буде. Тому, коли 24 лютого йому подзвонив побратим і сказав про початок вторгнення, Бурий одразу почав збирати речі.

“Коли поклав слухавку, вже почув кілька прильотів ракет. І почав збирати речі. Дівчина дуже не хотіла мене відпускати, аж до самих дверей. Тримала, плакала, але я її обійняв і сказав, що так треба, це моя робота. І поїхав до частини”, – згадує Бурий.

Після навчання, Бурого відправили на Донеччину. В першу ж ніч на чергуванні вони дали бій ворогу, який штурмував їхні позиції. Бурий з побратимом Малюком давали бій, а ще двоє бійців підносили їм боєприпаси. Під час бою, Малюк загинув.

“Я з ним зустрівся в Донецькій області, на місці дислокації. Він був дуже активний, оскільки я інструктор, він питав за все озброєння, як краще заходити на позиції. Потім, коли вже відправлялись на позиції, більше з ним роззнайомились. Він дуже любив анекдоти, міг тебе під час розмови підколоти, але не образливо”, – згадує побратима Бурий.

Після бою він ще намагався оглянути Малюка, проте ворог постійно обстрілював позиції. Міномет навіть поцілив у край бліндажа і хлопців трохи контузило. А потім вже підійшли інші військові і вони разом вийшли з позицій, знову під обстрілами.

По бійцях працював снайпер, а на одному з поворотів вони ледь не потрапили під мінометний обстріл. Тому відсиділись на суміжній позиції і далі вже дістались точки евакуації.

“Так вийшло, що в дитинстві мене всі називали ведмедиком. І друзі, і батьки. Тому і взяв собі позивний Бурий, бо ведмеді сильні, дужі”, – розповідає боєць про свій позивний.

Після війни хлопець мріє повернутися до родини, одружитись і далі йти по військовій справі, здобувати ще більше знань.

Раніше ми також розповідали історію запоріжця-металурга, який добровільно долучився до захисту країни.