Суперліга
Стейсі Томас став першим легіонером в історії БК Старий Луцьк-Університет. Бігмен на початку осені приєднався до клубу і вже встиг запам’ятатися яскравими хайлайтами у стартових матчах Суперліги Favbet.
Цей сезон дебютний для американця у професійному баскетболі, втім він старанно працює на тренуваннях, спілкується з одноклубниками та тренерами, аби ставати сильнішим та прогресувати.
Луцьк та Дніпро прийматимуть наступні бабли сезону Суперліги Favbet: розклад матчів та трансляцій
В інтерв’ю клубній прес-службі Стейсі Томас розповів, як вирішив переїхати в Україну, про Суперлігу Favbet та життя у Луцьку.
– Стейсі, пригадай як в тебе з’явився варіант з Україною та Старим Луцьком-Університетом?
– Я був вдома у Штатах, займався спортом та іншими справами. До мене зателефонував агент. Він розповів мені про пропозицію з України і ось я опинився тут. Я багато розмовляв з сім’єю, друзями, радився щодо переїзду. Окрім цього, говорив з тренерами. Я думав над тим, чи варто мені покидати свою країну і таки наважився на це.
– Рідні і друзі не відмовляли тебе летіти в Україну, адже у нас триває війна?
– Дехто дійсно говорив про те, що мені треба подумати. Однак більшість все ж підтримали моє рішення. На жаль, окрім війни, я знав не досить багато про Україну до того як тут побував.
– Що скажеш про особливості баскетболу в Україні. Чи він відрізняється від американського?
– З перших днів, з початку тренувань я відчув особливості і нюанси європейського баскетболу. Я звикаю до нового більш агресивного стилю в порівнянні з США. Думаю, що у мене все вийде. Мені дуже подобається атлетичний баскетбол. Суперники намагаються перемогти у фізичній боротьбі. Я готовий до цього, мені подобається такий баскетбол.
– Ти вже зіграв у п’яти матчах Суперліги. Наскільки задоволений своїм дебютом?
– Звісно, результат команди міг бути кращим. Однак сезон дуже довгий. Чемпіонат лише розпочався. Буду намагатися ставати кращим, прогресувати. Мені ще трішки потрібен час, щоб звикнути до нового чемпіонату.
– Проти якої команд грати було найважче?
– Я відзначу гру з Дніпром. Всі гравці суперника були дуже добре готові до матчу, зосередженні і націлені на перемогу. Це був важкий поєдинок.
– Усі хлопці відзначають, що ти дуже комунікабельний. З ким з команди найбільше товаришуєш?
– В нас чудовий колектив. Я спілкуюся з більшістю гравців і під час тренувань, і за межами майданчику. «Панфік» (Кирило Панфілов) – мій фаворит. (посміхається)
– До речі, помітив як під час розминки на турнірі пам’яті Олексія Веремійчика діти оваціями зустрічали твої "данки". Панфілов не "ревнував" до такої уваги юних шанувальників? Він теж любить яскраво "данкувати".
– Не знаю. Можу сказати, що в Панфіка кращі данки, ніж в мене. В нього це ефектніше виходить.
– Ну тепер він точно буде для тебе ще кращим другом. Продовжимо тему твоїх одноклубників. Максим Дейна – твій конкурент за позицією, але допомагає тобі в побуті та адаптації…
– Макс мені дійсно багато в чому допомагає. В тому числі і в баскетбольних моментах, дає поради щодо захисту, як потрібно грати в тій чи іншій ситуації. Це дуже класно. Я радий цьому.
– Частина гравців розмовляють англійською мовою, однак не всі. Мовний бар’єр – велика проблема для тебе?
– Комунікація з одноклубниками набагато краща, ніж я очікував. Дійсно, деякі гравці з команди знають добре англійську, вони допомагають мені з перекладом на тренуваннях і в матчах. Можливо, було б добре, якби в Луцьку з’явився ще гравець зі Штатів. Втім зараз у нас доволі хороша команда і немає великої проблеми з цим.
– Гравці Старого Луцька-Університету часто грають у баскетбол 3х3. Що скажеш про цей вид спорту?
– Я часто дивлюся матчі з цього виду спорту. Втім ця гра дуже динамічна і важка. Я не грав ще баскетбол 3х3. Хотів би спробувати, але поки не було такої нагоди.
– В Штатах ти навчався на спеціальності "Комунікація" .Чи плануєш розвиватися в цьому напрямку в майбутньому?
– Я людина, якій дуже подобається спілкування, процес комунікації. Тому я довго не обирав спеціальність, це було простим рішенням для мене. Після баскетболу я б хотів займатися напрямком PR, мати агенцію, яка б займалася спортивним піаром. Можливо, колись я спробую себе баскетбольним коментатором. Побачимо.
– Як часто цікавишся новинами? Стежиш за ситуацією в Україні?
– В соціальних мережах є багато інформації про війну, але я більше дізнаюся з перших вуст, розмовляючи з одноклубниками та іншими українцями. Це ті люди, які особисто знають і розуміють що таке війна.
– Розкажи трішки про свій побут. Як проходить твоя адаптація у Луцьку і повсякденне життя.
– Луцьк – дуже тепле та привітне місто. Тут є чудовий Замок Любарта. Я досить багато гуляю в місті. В Америці дуже шумно, але тут немає такого. Ти відкриваєш вікна і чуєш як граються діти. Я спробував смачну українську їжу. Мені вона дуже сподобалася. Я куштував борщ, сало, деруни.
– Знаю, що ти сам готуєш. Що готуєш найчастіше?
– Мені подобається італійська кухня. Найчастіше готую різновиди пасти.
– Вже побував у луцькому Макдональдсі?
-Так. В Америці дуже розвинені фастфуди. В Україні вони теж є, однак існує велика різниця у смаку їжі з фастфудів в Україні та в США. Дуже відрізняється смак в Макдональдсі, це саме стосується Коли, Твіксу. Я не кажу, що десь смачніше. Це просто інший смак.
– Як з вивченням української мови? Працюєш над цим?
– Я знаю деякі базові слова. Є багато слів, значення яких я розумію, але поки не розмовляю користуюся ними в розмові. Надіюся, що з часом я краще розмовлятиму українською.
