Дмитро Котовий упізнаний за ДНК через рік по загибелі – ПОЛТАВА СЬОГОДНІ

Дмитро Котовий

Колаж ЗМІСТу

0 Анастасія Чайковська12 листопада 2024, 13:11

Дмитро Котовий повернувся на щиті через понад рік після загибелі на фронті.

Полтавці упізнали за ДНК щойно вдалося повернути його тіло з ворожого боку. Прощання з героєм відбулося 12 листопада у Свято-Успенському соборі. Про це повідомляє Полтавська міська рада.

Старший солдат Дмитро Котовий народився 7 травня 1986 року. Воїн мешкав у Полтаві і служив на посаді навідника кулеметного відділення. Захисник загинув 19 серпня 2023 року в районі виконання завдань за призначенням на Донеччині.

Прощання з воїнами у Полтаві (Фото Свято-Успенського собору)

ЗМІСТ писав, що за ДНК упізнали воїна з Полтавщини, який загинув 10 місяців тому. Оператор дронів Микола Манжос поліг за трагічних обставин у листопаді торік. Після майже 11 місяців службових розслідувань і за результатами ДНК-тесту тіло воїна вдалося впізнати.

Упізнаний за ДНК загиблий воїн з Полтавщини став кавалером ордену. Захисник Дмитро Йощенко був командиром відділення, який визволяв Луганщину від окупантів. Через майже рік після загибелі поховали після ДНК-експертизи.

Олександр Ксьонз народився 28 жовтня 1982 року в селі Денисівка Оржицького району, але з дитинства мешкав у Миргороді. Олександр Ксьонз з квітня проходив військові навчання в Україні та Великій Британії, а з червня цього року захищав Україну в складі 100-ї окремої механізованої бригади. Земляки згадують, що він був воїном, якого поважали побратими та командири підрозділів. Свій останній бій воїн прийняв на Донеччині 2 жовтня, де обірвалося його життя. 

Дмитро Петренко народився 5 серпня 1986 року, мешкав у Полтаві. Захищав Україну під час повномасштабного вторгнення Росії. Служив на посаді командира відділення взводу зв’язку, мав звання молодшого сержанта. Загинув 1 жовтня при виконанні бойового завдання в Донецькій області.

Олег Артеменко народився 23 лютого 1976 року, мешкав у селі Божківське. Захисник на фронті служив у стрілецькій спеціалізованій роті, мав звання головного сержанта.

Воїн загинув 29 вересня унаслідок отриманих на Харківському напрямку поранень. Вони виявилися несумісними із життям. Того дня ворог здійснив авіаційний удар по позиціям його підрозділу.