Полтавська майстриня Лілія. Фото ЗМІСТу
0Яна Губська31 грудня 2024, 13:12
Лілія виготовляє новорічні іграшки з унікальним дизайном та власними розписами. Пам’ятні моменти життя чи важливі місця майстриня втілює на кульках для ялинки.
Своїми знаннями пані Лілія ділиться на майстер-класах, які робить благодійними. Малювання допомогло їй отямитися від стресу повномасштабного вторгнення та повернуло до творчості.
У цьому матеріалі ЗМІСТ розповідає про особливості створення сучасних іграшок, про способи, якими користувалися наші предки у тяжкі часи та як поєднати творчість із благодійністю.
Як з’явилися перші унікальні іграшки
Рік тому Лілія вирішила зробити для подруги особливу згадку про дім. Це була кулька із зображенням «Ластівчиного гнізда» у Ялті. Так майстриня почала малювати для своїх друзів, аби за кордоном вони мали пам’ятні речі з частинкою дому. Свої роботи майстриня публікувала на сторінці в інстаграмі. Люди почали писати, що хочуть і для себе особливі іграшки. Так почалися перші замовлення:
«Я обожнюю малювати, створювати те, що не залежуватиметься на полиці, а те, що буде як “дзинь”, повертатиме приємні спогади. Це якась маленька історія, яку я малюю. Хочу передати замовнику частинку себе».
Новорічні іграшки. Фото ЗМІСТу
Цінність іграшок ручної роботи
Власноруч створені іграшки відрізняються від магазинних своїм унікальним дизайном та стійкістю малюнку. Навіть якщо кульку витирати від пилу, то розпис не зітреться.
Найчастіше люди замовляють своїх домашніх тварин та пам’ятні місця. Найпопулярнішими дизайнами є оперний театр в Києві, пам’ятник засновникам Києва, альтанки у Бердянську, Полтаві та Херсоні:
«Найбільший тренд – це домашні улюбленці. Люди замовляють для себе щось особливе, аби це створювало для них спогади. Так вони залишаються назавжди зафіксованими».
Майстриня Лілія. Фото ЗМІСТу
Іноді іграшки стають символами, які нагадують про добрі вчинки людей:
«Дружина військового замовила кульку в амбулаторію у Києві як подяку медикам за врятоване життя чоловіка. На кульці намальована машина з номерами автівки швидкої».
Новорічні іграшки. Фото: art.liliia
Які раніше іграшки були в Україні
Бажання малювати та експериментувати з’явилося у пані Лілії ще з дитинства:
«Коли в Україні почали з’являтися скляні кульки, то спочатку це були якісь фігурки. Усі однотипні. У мене також були солдати, космонавти. Я робила реставрацію цих іграшок. Домальовувала до кожного квіточки, зірочки, щоб було цікавіше».
Радянська ялинкова іграшка. Фото: «Драйвовий равлик»
За словами майстрині, навіть у складні часи люди прикрашали свої дерева до свят:
«Моя бабуся народилася під час Голодомору та розказувала, як вони у 40-х роках прикрашали дерева. Брали землю, утрамбували її дуже щільно, скручували кульки та обгортали тканиною. Виходив такий невеликий вінок, який іноді вдавалося прикрасити гілочками. Ялинки не було, тож його вішали на яблуню».
Це була холодна зима 1940-х років. По снігу ходили босоніж. Бабуся Лілії розповідала, що всі дуже мерзли, але були щасливі, коли прикрашали дерева до свят. Радянська влада намагалася контролювати цей процес. Вони розпитували людей, для чого їм гілочки, чи точно не для приготування їжі.
Для виготовлення зірки брали тканину зі старого одягу, обшивали нитками. Потім з’явилися скляні іграшки із, на той момент, Чехословаччини:
«Бабуся згадує, що такі прикраси були дорогоцінними. Дуже заможні люди їх купляли».
Фото ЗМІСТу
Як арттерапія допомагає боротися зі стресом
У Полтаві Лілія проводить майстер-класи для дітей та дорослих. Часто на заняття приходять ВПО або жінки, чиї кохані на фронті, щоб відволіктися. На заняттях можна не лише розписати іграшки, а й малювати картини. Лілія вчить це робити з нуля:
«Я закінчила художню школу, потім навчалася на архітектора. Постійно малювала або для себе, або на замовлення. Ніколи не кидала фарбу. Я більше інтроверт, але вирішила поділитися тим, що вмію. Подумала, чому б не допомогти дорослим навчитися малювати».
Майстриня Лілія. Фото ЗМІСТу
Кількість людей на майстер-класах залежить від обставин. Коли стаються обстріли, то активність охочих малювати збільшується, адже процес створення картини чи розпису іграшки заспокоює.
10% від прибутку із занять, Лілія спрямовує на допомогу війську. Це баланс між творчістю та благодійністю:
«Коли почалося вторгнення, то я була в Харкові. Я знаю, як складно виїхати. Напевно, з лютого по жовтень я взагалі нічого не малювала. Потім до мене почали звертатися військові з проханням намалювати їхню дівчину. Так я повернулася до творчості. Завдяки ній я можу ще й допомагати. Завжди відкладаю 10%, щоб мати суму, яку можна задонатити».
Фото ЗМІСТу
На майстер-класах люди найчастіше малюють квіти, море, а жінки – власні силуети. Попри вторгнення попит на патріотичні сюжети не збільшився:
«Замовляли портрети інших песиків у стилі пса Патрона. А так, зазвичай, патріотизм людей втілюється у пам’ятних для них місцях, які вони просять зобразити, а не через символи».
Майстриня Лілія. Фото ЗМІСТу
Лілія говорить, що полтавців лише 5% від загальних покупців. Майстриня хоче більше досліджувати Полтавщину, традиції створення іграшок та малювати полтавські сюжети, які будуть впізнаваними для містян.
