Знову ми напередодні Виправлення Імен.
Кожний очікує в міру своєї інформованості й в міру своїх світоглядних горизонтів. «Люди простих рішень» очікують від небожителів чогось підсумкового, усім зрозумілого. Інформовані очікують на підтвердження отриманої ними інформації. А ті, котрі покладаються на серединне знання, впевнені, що, на жаль, «виправлені імена» будуть такими ж тимчасовими, марнотними та блідими як і діючі імена. Незважаючи на те, що інформованих набагато менше ніж «людей простих рішень», саме в цій аудиторії визріває свіжа народна міфологія. І стрижнева причина тут у тому, що «люди простих рішень» повільно переключаються. Вони є «запізнюхами реальності». Вони все ще не оговталися від попередньої бази народних міфів, де перемішалися різні страхи, травми, ІПСО, казки, срачі і простацькі брехні. «Люди простих рішень» не довіряють нікому (у першу чергу не довіряють владі), не впевнені у своєму майбутньому, бояться війни, бояться післявоєнного миру, бояться залишатися, бояться виїжджати, усюди бачать зраду і закликають усіх покарати. За що саме карати? За що-небудь, лише б карати, карати. Усіх, окрім них. Чому? Бо пусте місце ні в чому не винне. В принципі, «люди простих рішень» такі як і завжди. Розгублені, жорстокі, заздрісні, трусливі. Проте напередодні Виправлення Імен вони вимушені прислухатися до того, що ситуаційно обговорюється в більш інформованому, більш освіченому та більш компетентному середовищі, хоча й тому середовищу вони не вірять. Але вони слухають окремих, найбільш простих на вигляд та найбільш впевнених в собі, представників цього середовища. 80% з почутого вони не розуміють. А з інших 20% вони формують чутки. Про те, що хтось з кимось домовився, що хтось когось продав, що бідні плачуть, а багаті скачуть. Тобто звичні помийні чутки, з яких не виростуть нові імена для нових речей. Але вже на «другому поверсі» громади, де розуміють десь 40% з почутого, йде жива міфотворча робота. Тут обговорюють «кризу ліво-ліберального світу» та «глухий кут популізму», тут обтанцьовують мутні тексти мутних конспірологів, тут оплачувані напівзнайки сперечаються про «політику». Звідси зародки міфів починають свої довгі мандри в бік означення та Нового Називання. Мандрують туди, де речі, події та якості пробують одягнутися у нові імена. У ту далечінь, де невтомні та непізнані сили латають і підфарбовують декорації нашого світу. Але на шляху «зародків» лаштовані засідки. В них сидять ті, хто розуміє аж 80% (а деякій 85%) з почутого. Вони перехоплюють зародки міфів, спотворюють їх і трансформують у те, що можна продати за гроші. Спотворені міфи повертаються до буденного світу, засмічують людям голови, формують поля зневіри і непозбувної бентеги. Й лише деякі з «зародків» уникають засідок й долітають туди, де живе серединне знання. Там вони мали б працювати на Виправлення Імен. Якби серединне знання не було таким древнім, хворим і стомленим.
