Чи повинна жінка мовчати в церкві?

Роль і становище жінки в християнстві часто применшувалося, вважають критики християнства. Але чи це дійсно так?

Часто для цього використовують цитату апостола Павла, в якій говориться, що жінка у церкві повинна мовчати: «Нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено тільки коритись» (1 Кор 14:34). Часто саме цю цитату виривають з контексту, і маніпулюють нею як чоловіки, так і прихильниці руху за права жінок.

Щоб зрозуміти суть слів апостола Павла потрібно прочитати все перше  послання до Коринфян. Суть проблеми полягала в тому, що в церкві в Коринфі почалися суперечки, під час яких жінки взяли верх над чоловіками, і могли під час богослужіння щось вигукувати, перебиваючи проповідь єпископа чи священника – тобто проявляли свою зневагу до духовенства.

Очевидно, що апостол Павло вирішив навести порядок в громаді написавши їм це послання, в якому твердо запитує: «Що ви хочете? Щоб я прийшов до вас із палицею?» (1 Кор 4,21). Тобто, ми бачимо, що мова йшла про наведення порядку в Церкві й також під час богослужінь.

Сьогодні на окремих парафіях ми також зустрічаємо схожу ситуацію, коли певні жінки  часто літнього віку люблять посперечатись зі священником, покерувати громадою не маючи відповідних богословських знань, покладаючись виключно на свій авторитет в громаді та гординю, як то кажуть «баби колотять». Де також слід наводити порядок, бо парафія загине. Роль жінки в християнстві аніскільки не принижена.

Ми бачимо, що в Старому Завіті Адам і Єва то єдине. Можливо, вчинок Єви у Едемському саду наклав на жінок печатку грішниці у тодішньому патріархальному суспільстві. Але в Старому Завіті згадуються видатні жінки, де описується про покликання Богом пророчиці та судді Девори (Суд 4:4) та пророчиця Маріам, яка підносила хвалу Господу, та старозавітна праведниця Рут.

Особливо згадаймо Діву Марію зі згоди якої стало можливим спасіння людського роду через прихід месії – Ісуса Христа. Часи апостольські  та в ранній християнській Церкві була особлива категорія жінок диякониси (грец. Διακόνισσα) – прийняли свячення і несли певне служіння в церкві. І це не тільки, як би зараз сказали “обслуговуючий” персонал: приготувати хліб до  Євхаристії, та підтримання порядку в жіночій частині храму під час служби.

Але були й більш важливі справи: відвідини хворих і вагітних жінок у їхніх оселях зі Святими Дарами для причастя, та відвідини з причастям християн, які перебували в мусульманському полоні, ну і звісно приватне учительство тобто катехизація.

Отож, голос жінки в Церкві завжди звучав, але це був голос мудрості та смирення,  а не крики про якусь ефемерну рівність в правах. Історія християнства дала на безліч християнських  жінок святих, які своєю мудрістю, смиренням та благочестивим життям досягли святості.