Упродовж останнього тижня офіційні джерела повідомили про загибель на війні проти російських окупантів ще 11 військових, чиї життя були пов’язані з Полтавською областю. Це Василь Дорчі, Сергій Кривенко, Олександр Мамченко, Олександр Матус, Олексій Грудницький, Олександр Дзигар, Євгеній Житній, Микола Кибукевич, Андрій Шулик, Федір Галай та Сергій Перлов.
За інформацією Гоголівської селищної ради, 1 липня 2022 року під час виконання бойового завдання між селами Золотарівка та Верхокам’янка Сіверськодонецького району Луганської області загинув Дорчі Василь Павлович — старший солдат, старший навідник кулеметного взводу роти вогневої підтримки батальйону «Айдар».
Воїн народився 30 серпня 1973 року в селі Угринь Чортківського району Тернопільської області. Пізніше проживав у селищі Диканька та у селі Устивиця Гоголівської громади Полтавської області.
Тривалий час Василь Павлович вважався безвісти зниклим. У березні 2025 року Миргородський міськрайонний суд визнав його загиблим, врахувавши свідчення бойових побратимів.
Василь Дорчі
За інформацією Кременчуцької міської ради, 27 березня 2025 року в районі села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області внаслідок скиду з ворожого БпЛА загинув Кривенко Сергій Олександрович — молодший сержант, кулеметник.
Воїн народився 17 травня 1992 року. Проживав у місті Селидове Донецької області. Навчався у місцевих школах, працював шахтарем. Сергій Кривенко був сміливим та добрим, надійним побратимом. На військову службу був призваний 2 березня 2022 року Покровським РТЦК та СП Донецької області. У полеглого захисника залишилися дружина та донька. Батьки Сергія мають статус ВПО у Кременчуці.
Сергій Кривенко
За інформацією Полтавської міської ради, 29 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі селища Шевченко Покровського району Донецької області загинув Мамченко Олександр Сергійович — солдат, водій розвідувально-сигналізаційних засобів.
Воїн народився 26 червня 1981 року. Проживав у Полтаві. На військову службу по мобілізації був призваний у листопаді 2024 року. Похований на Затуринському кладовищі в Полтаві.
Олександр Мамченко
За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 5 квітня 2025 року в районі села Рідкодуб Краматорського району Донецької області загинув солдат Матус Олександр Володимирович.
Воїн народився 25 серпня 1975 року в місті П’ятихатки Дніпропетровської області. У 1981 році родина переїхала до Горішніх Плавнів (раніше Комсомольськ). Після закінчення гімназії навчався у професійно-технічному училищі. З 1994 року працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті. У 1995-1996 роках проходив строкову військову службу. У лютому 2025 року був мобілізований на російсько-українську війну. Похований у Горішніх Плавнях на військовому меморіалі.
Олександр Матус
За інформацією Полтавської міської ради, 7 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області загинув Грудницький Олексій Миколайович — солдат, оператор механізованої роти.
Воїн народився 30 березня 1985 року. Проживав у Полтаві. На військову службу по мобілізації був призваний у травні 2024 року. Похований на Розсошенському кладовищі.
Олексій Грудницький
За інформацією Піщанської сільської ради, 7 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Горналь Суджанського району Курської області РФ загинув Дзигар Олександр Миколайович — солдат десантно-штурмової бригади.
Воїн народився 5 липня 1980 року в селі Ковалівка Кременчуцького району. З 1986 по 1995 рік навчався у Кривушівській школі. Після закінчення вступив до Кременчуцького ПТУ № 2, де здобув професію електрогазозварювальника. Після строкової служби працював на підприємствах Кременчука. У січні 2025 року був мобілізований на захист Батьківщини. У полеглого захисника залишилася мама.
Олександр Дзигар
За інформацією Вишгородської міської ради, 8 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Кіндрашівка Куп’янського району Харківської області загинув Житній Євгеній Дмитрович — солдат, розвідник групи загону Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Воїн народився 9 жовтня 1993 року в Кременчуці. Навчався у школах № 1 та № 14, закінчив льотний коледж і училище № 26, здобувши професію кухаря-кондитера. Працював у кременчуцьких кафе «Milk» та ресторані «Європейський». Згодом переїхав до Вишгорода Київської області, де одружився та проживав. Навчався у Київському коледжі ресторанного господарства.
Євгеній Житній був ультрасом футбольного клубу «Кремінь» з псевдо «Вєртьожнік», у війську мав псевдо «Хім». Друзі згадують його як веселу, щиру та сміливу людину, яка завжди була готова допомогти.
З початком повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України. Мав поранення, після лікування повернувся до строю. Нагороджений відзнаками ГУР МО України. У полеглого захисника залишилося двоє синів. Прощання відбулося 17 квітня у Вишгороді.
Євгеній Житній
За інформацією Гребінківської міської ради, 13 квітня 2025 року внаслідок онкологічного захворювання помер Кибукевич Микола Дмитрович — доброволець 43-ї артилерійської бригади.
Воїн народився 5 січня 1968 року на Рівненщині. Пройшов війну в Афганістані. До російсько-української війни працював ремонтником на Гребінківському відбудовчому поїзді. У 2022 році добровольцем став на захист України, воював на Донецькому та Сумському напрямках, працюючи на самохідній артилерійській установці «Піон». У полеглого захисника залишилися брати, дружина та син.
Микола Кибукевич
За інформацією Козельщинської селищної ради, 13 квітня 2025 року під час ведення бойових дій поблизу села Вільне Поле Волноваського району Донецької області загинув Шулик Андрій Миколайович — солдат взводу штурмової підтримки гірсько-штурмової роти.
Воїн народився 12 липня 1982 року у селі Марківка Кобеляцького району. Проживав у Козельщинській громаді.
Андрій Шулик
За інформацією Хорольської міської ради, 18 квітня 2025 року в Миргороді в лікарні помер Галай Федір Федорович — солдат, спеціаліст зенітних кулеметів 43 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила.
Воїн народився 6 червня 1972 року в селі Новоолександрівка Вовчанського району Харківської області. Здобув освіту на Харківщині, згодом проживав у Миколаєві Львівської області, де закінчив ПТУ та працював у будівельно-ремонтній сфері. У 2020 році переїхав до міста Хорол, де зустрів майбутню дружину. У Хоролі працював у готельно-ресторанному комплексі «У сестер» та на Глобинському м’ясокомбінаті.
У 2016-2017 роках був учасником бойових дій в зоні АТО/ООС. 1 березня 2022 року вдруге став на захист Україну. Пройшов навчання з розмінування. Воював на Донбасі. 16 березня 2025 року звільнений з військової служби в запас через інвалідність III групи внаслідок поранень та контузій. Помер внаслідок ішемічного інсульту, спричиненого тромбозом. Похований на центральному кладовищі міста Хорол. У полеглого захисника залишилися дружина, троє синів та падчерка з пасинком.
Федір Галай
За інформацією Оржицької селищної ради, 18 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині загинув Перлов Сергій Іванович.
Воїн народився 15 січня 1968 року в селищі Оржиця. У 1985 році закінчив Оржицьку ЗОШ. Продовжив навчання у Кременчуцькому ПТУ № 22, де здобув фах зварювальника. Одразу після навчання працював в Оржиці на комбікормовому заводі та на ремонтно-транспортному підприємстві. Після строкової служби в армії повернувся додому і працював на хлібокомбінаті, у газовій службі та Лубенській ПМК. Потім працював за фахом у «Київметробуді», Кременчуці та Глобиному. Після чергового повернення додому влаштувався в СТОВ «Агрофірма «Оржицька». У грудні 2022 року став до лав ЗСУ. У полеглого захисника залишилися дружина, син та донька.
Сергій Перлов
Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.
«Полтавщина»
Discussion about this post