25.03.2025 11:07
У Вінниці брати Микола Шамрицький та Григорій Шамрицький завітали в гості до одного з найвідоміших фермерів України — Андрія Капріци. На YouTube-каналі «AgroTalk» вони поспілкувались із господарем, який впроваджує точне землеробство на практиці, та дізналися про справжні реалії сучасного агробізнесу. Андрій Капріца — фермер із 1003 гектарами землі, відомий своїм прагматизмом, відкритістю та гумором, який не боїться називати речі своїми іменами. У цій розмові — про сівозміну як інструмент прибутковості, виклики для малих господарств і реальні рішення, які працюють в українських умовах.
Читай нас також у Viber та Telegram.
– Андрію, давай почнемо з простого: хто ти такий для тих, хто ще не знайомий з тобою?
У першу чергу я фермер. Думаю, більшість вже бачили моє обличчя десь в інтернеті. Називають мене «найточнішим фермером» – не зовсім згоден, але, мабуть, щось у цьому є. Прізвище моє – Капріца, молдовського походження, хоча в роду молдован не було. Перекладається як «маленька коза» — ось така цікава історія.
– З чого починалося твоє господарство?
Почалося все з діда, який у 1992 році створив господарство. Коли він пішов з життя, я почав керувати. Тоді було 350 га, зараз маємо 1300. Це повноцінне сімейне підприємство — зі мною працюють брат, мама, сестра, її чоловік. Ми — родина, яка дихає одним господарством.
– Який середній розмір поля у тебе і як вам вдалося досягти консолідації?
– Приблизно 50 га. Ми вміємо домовлятись із сусідами, обмінюватись паями. Це важко, але можливо, якщо є довіра. З холдингами, до речі, домовлятись легше – вони все рахують і мислять раціонально. Загалом у нас близько 22 полів, і більшість з них логістично зручно розташовані.
– Розкажи про вашу сівозміну. Що сієте і які культури найприбутковіші?
До війни ми перейшли на трипільну сівозміну: кукурудза, пшениця, соняшник. Це проста модель, але ефективна саме в нашій зоні. Додавали буряк – раніше добре заробляли на ньому, але зараз прибутковість впала, тому відмовляємося. У 2025 році більше сіяти будемо ріпак.
Щодо прибутковості: у 2024 році ріпак дав $815/га, соняшник $573, пшениця $338, буряк $640, ячмінь $200. Найслабше кукурудза: лише $124. У середньому маємо $400/га це мінімум, аби триматися на плаву. Для розвитку потрібно хоча б $550–600/га.
– Що порадиш аграріям у 2025 році: дотримуватись сівозміни чи йти в прибуток?
Тут треба шукати баланс. Я не сію соняшник по соняшнику. В моїй системі соняшник повертається на поле раз на три роки. Сівозміна це не святе, але вона дає стабільність. Якщо ситуація критична можна піти на компроміси, але не знищувати землю.
– Точне землеробство: з чого почати, що справді працює?
У мене ця система працює вже понад 6 років. Це не опція, а основа. Починати треба з голови, не з техніки. Але якщо про інструменти: автопілот, відключення секцій, farm management-система це топ-3 речі, що окупаються за перший сезон. Далі карти врожайності, диференційні посіви, аналіз ґрунтів.
– Чи вдається порахувати ефективність точного землеробства у грошах?
Точно не скажу, бо це стало стандартом. Але за оцінками інтеграторів, це +20% до прибутку і -10–15% до витрат. Працює – однозначно.
– Дрони, сенсори, інновації – каприз чи необхідність?
Це необхідність. Але починайте з малого. Спочатку купіть те, що швидко окупається. Потім поступово – аналіз ґрунтів, диференційні добрива тощо. Але головне – не втратити розуміння економіки.
-Яка ситуація з орендою землі та конкуренцією у регіоні?
Конкуренція шалена. Але ми тримаємося завдяки репутації. Орендна плата — 7000 грн/га + 1000 бонус за підписання договору. Землю не купуємо, бо економічно це невигідно. Користуємось послугами компаній, які купують землю та здають нам в оренду. Якщо пай дійсно цінний — можу купити.
– Як вибудовуєте стосунки з пайовиками?
Без подарунків, але з повагою. Ми допомагаємо по-людськи: оремо городи, даємо зерно, підтримуємо школи. Для мене це важливіше за цукор до Нового року. Люди це цінують.
– А кадри? Є проблема?
У нас 5 механізаторів, агроном, інженер, бухгалтер, юрист. Усі майже взаємозамінні. Молодь є, працюють нормально. Основні кадри заброньовані.
– Яке твоє ставлення до одноосібників та дрібних фермерів?
Одноосібнику важко вижити. Без техніки — залежний, без ПДВ — втрачаєш 20%. Але кожен має право спробувати. Для тих, хто має до 200 га — шанс є. Треба базовий набір техніки, чіткий облік і холодна голова.
– Чи плануєш балотуватись у мери Вінниці?
Молдавани кажуть багато чого (усміхається). А там — як піде.
– Якою бачиш Україну через 10 років?
Аграрною державою з високим рівнем переробки. Не просто сировина — а готовий продукт, бренд Made in Ukraine. Ми можемо це зробити.
– Що побажаєш аграріям?
Дощів у потрібний час, мудрих рішень і інвестицій у знання. Агро — це бізнес, а не хобі. І бізнес має бути прибутковим.
📺 Інтерв’ю записане для YouTube-каналу «AgroTalk». Повна версія — на каналі.
Discussion about this post