Банкрутство оборонного підприємства — це не лише про борги, а й про політику безпеки, управління активами, інституційну відповідальність
- Посилання скопійованоlink copied
На тлі повномасштабної війни, коли оборонна промисловість України опинилася в епіцентрі національних пріоритетів, тема банкрутства державних підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК) набула нового звучання. Якщо раніше це був «технічний» інструмент утилізації неплатоспроможних активів, то сьогодні — це поле битви за ефективність, збереження критичної інфраструктури та втримання державного контролю.
13 червня 2025 року на ІІІ Національному форумі «Банкрутство та неплатоспроможність в Україні» цю тему відкрито й чесно окреслив Даніїл Федорчук — кандидат юридичних наук, доцент, директор департаменту з правових питань АТ «Українська оборонна промисловість» (УОП). Його виступ став не просто доповіддю, а програмною заявою УОП щодо майбутнього державних оборонних підприємств.
Що таке банкрутство для підприємства ОПК?
З юридичної точки зору, банкрутство дає низку переваг: мораторій на стягнення боргів, припинення штрафів і пені, зняття арештів з рахунків (принаймні, з одного з них). Для багатьох підприємств це — єдиний шанс вижити. Але для оборонки — не завжди.
До війни навіть в УОП вважали перебування в банкрутстві «комфортним» — ніхто не тисне, кредитори не надто агресивні, податкова відступає. Та війна перевернула пріоритети. Тепер підприємство, яке виконує державне оборонне замовлення, не має права бути банкрутом: з ним не можна укладати прямі довгострокові контракти з фінансуванням під держгарантії, воно не отримує кредитів і стикається з недовірою контрагентів.
«Якщо під час війни підприємства оборонки не купаються в грошах, це значить щось не так», — зазначив Федорчук. При цьому він наголосив, що це не обов’язково про прибутковість: «Не обов’язково вони заробляють велику маржу, ні, але це значить, що у них великі обороти».
Прецеденти виходу з банкрутства: приклад реформованої оборонки
Даніїл Федорчук
За останній рік три державні оборонні підприємства вийшли з процедур банкрутства шляхом повного погашення вимог кредиторів. І якщо один з заводів перебував у процедурі банкрутства лише з 2023 року, то два інші – з 2008 та 2009 року відповідно.
Це стало можливим завдяки фінансовій допомозі від УОП, яку підприємства мають повернути. Як пояснив Федорчук, один із заводів вже повернув допомогу повністю.
«Ми вважаємо це правильно — гасити борги, які в нас накопичились роками», — наголосив він. Але уточнив: допомогу отримують лише ті підприємства, що мають реальний виробничий план та замовлення. «Немає такої мети — всіх вивести з банкротства, а лише ті підприємства, в яких є виробничий потенціал».
Законодавчі зміни: втрата голосу в комітетах кредиторів
У січні 2025 року набули чинності зміни до законодавства про банкрутство (разом з введенням в КУзПБ превентивної реструктуризації). Найбільш критичним для ОПК стало розширення поняття «заінтересованих осіб». Усі підприємства УОП, як афілійовані, втратили право голосу в комітетах кредиторів.
«У нас є випадок, коли весь комітет кредиторів складався з наших підприємств. І що тепер? Він весь зник», — пояснив Федорчук. Тепер важливі рішення — про значні угоди, продаж активів тощо — опиняються поза контролем реальних стейкхолдерів.
Ще одна проблема — участь офшорних кредиторів в комітеті кредиторів, які формально мають надати згоду на ті чи інші дії. «Як отримати згоду від цих офшорок — ми поки що просто не розуміємо», — визнав представник УОП.
Санація та ліквідація: часова бомба у вигляді скасування ГК
Особливої уваги заслуговує колізія довкола санації та ліквідації. Закон №145-IX від 02.10.2019 ввів трирічну заборону на застосування цих процедур до державних підприємств. Та з жовтня 2022 року мораторій сплив — і не був поновлений.
Формально Господарський кодекс України зараз ще містить норму про те, що неприватизовані державні підприємства не підлягають санації та ліквідації, за винятком підприємств ОПК. Але з 28 серпня 2025 року Господарський кодекс втратить чинність. Нового регулювання наразі немає.
Ключовий нюанс — законопроєкт №4020, який мав встановити Перелік державних підприємств, що не підлягають приватизації, а отже, могли би бути захищені й від ліквідації. Але Перелік теж не було затверджено.
«Виходить дивна ситуація: наші підприємства де-факто є неприватизаційними, але закону, який би забороняв передавати їх у ліквідацію, не існує», — підкреслив Федорчук.
Таким чином, з 29 серпня 2025 року навіть стратегічні підприємства, які виготовляють зброю для ЗСУ, можуть стати об’єктом ліквідаційної процедури — формально, за рішенням «незалежних» кредиторів.
Що робити далі: позиція Укроборонпрому
Федорчук чітко артикулював: для УОП вихід — це або погашення боргів, якщо підприємство має потенціал, або державний захист, якщо ні.
«Ми будемо всіляко не погоджуватися, заперечувати можливість введення працюючих оборонних підприємств у процедуру ліквідації. Це неможливо, так не може бути», — підсумував він.
Але для цього потрібні не лише позиція УОП, а й рішення держави: або поновлення мораторію, або ухвалення Переліку (законопроєкт №4020), або внесення змін до профільних законів.
Іншими словами, виступ Даніїла Федорчука відкрив важливу дискусію: банкрутство оборонного підприємства — це не лише про борги, а й про політику безпеки, управління активами, інституційну відповідальність.
Наслідки некомпетентних або формально правильних рішень у цій сфері можуть бути критичними для обороноздатності України. І головне — не забути, що за кожним «заводом-банкрутом» стоїть не просто верстат і баланс, а наші ракети, танки й снаряди. Ті, без яких жодна перемога неможлива.
Discussion about this post