В Івано-Франківському національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка 15 жовтня представлять нову постановку режисера Назарія Паніва — «Дім, де говорять уламки».
Про це журналістці Фіртки розповіли під час пресконференції з нагоди прем’єри вистави.
Виставу створили в жанрі «інтроспективна драма» — як розмову про внутрішній біль, травму та відновлення після війни.
«Театр має різні думки щодо того, чи повинен він осмислювати загальні космополітичні теми. Я завжди наголошую: театр має йти попереду й відображати все, що бачимо навколо.
Саме такою є сьогоднішня наша прем’єра — “Дім, де говорять уламки”. Назарій Панів запропонував торкнутися дуже складної теми — наших хлопців і дівчат, їхніх родин, війни та всього, що з нею пов’язано», — каже керівник драмтеатру Ростислав Держипільський.
За основу вистави взяли п’єсу сучасної української драматургині Олени Шкребтієнко «ПТСР відкладається». Під час підготовки до постановки до неї додали мотиви з твору Еріха Марії Ремарка «Повернення».
«Ми багато говорили між собою про те, чи готові люди зараз сприймати цю тему, — зазначає Ростислав Держипільський. — Адже вона надзвичайно важка.
Іноді наш організм підсвідомо відштовхує те, що приносить біль, бо навколо й так його багато. Але ми не можемо цього уникати. Ми — громадяни, люди мистецтва — не маємо права не реагувати на те, що відбувається».
Режисер Назарій Панів пояснює, що головна ідея вистави — у вмінні не боятися говорити.
«Це про вміння переступити через свій страх і упередження, просто заговорити з людиною у військовій формі, почути та зрозуміти, — каже він. — Люди, які пройшли війну, сприймають світ інакше.
Ми не маємо права засуджувати їх за це. Ми маємо знати, як їх підтримати. Жанр “інтроспективна драма” — це спроба самоаналізу, розуміння власних емоцій і себе самого», — каже Назарій Панів.
Заслужений артист України Ігор Захарчук, який виконує одну з головних ролей, називає театр «ліками для душі».
«Я знаю людей, які не ходять до священника на сповідь або бояться звертатися до психолога. Для них театр може стати тією сповіддю, можливістю виговоритися, — говорить актор. — У виставі йдеться не лише про військових — ми говоримо про їхніх рідних, яким теж болить. Бо рідні кожного разу не знають, коли піднімуть слухавку і що почують».
За словами Ігоря Захарчука, робота над роллю військового була емоційно складною.
«Це дуже тонка тема. Я досі не маю відповіді, як саме готувався до ролі. Але ми будували виставу на щирості — на людських емоціях, довірі, підтримці».
Виставу «Дім, де говорять уламки» покажуть на сцені Івано-Франківського драмтеатру 15 та 16 жовтня.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
«Театр — це катарсис для тих, хто не готовий йти до психолога», — Ростислав Держипільський про мистецтво, що лікує під час війни
Ветерани з протезами зійшли на Кіліманджаро: у прокат виходить фільм «Друге дихання» (ФОТО)
«У нас уже є вистави, де жінки грають чоловічі ролі», — Тарас Бенюк про творчість в умовах війни та обмежених ресурсів, про кіно та театр майбутнього
Коментувати цю новину post