Чотири дні колектив працює, три – на відпочинку. Такий графік дозволяє успішно працювати навіть у складних умовах, повідомляють на підприємстві.
За два останні роки компанія «Белста» перерахувала до бюджети усіх рівнів понад 181 млн. грн податків. Під час повномасштабної війни було перераховано понад 48 млн. грн. до місцевого бюджету.
Виробник бренду домашнього взуття має головне підприємство у Білгороді-Дністровському та філію у Білгород-Дністровському районі Одещини. Більше року тому підприємство відмовилось від стандартного 5-денного робочого тижня. Зараз фабрика працює за графіком: чотири робочих дні та три вихідних.
За три вихідні дні люди встигають відпочити, багато хто з колективу живе у селах Білгород-Дністровського району, звідки їх возять на роботу автобуси фабрики. Два рази на рік підприємство зупиняється на «канікули» — на два тижні, взимку та влітку. Робітники масово йдуть у планові оплачувані відпустки. Така практика досить популярна у європейської промисловості. Саме нею фабрика користується весь час існування виробництва, майже 20 років. За цей час відвантажують готову продукцію зі складів, створюють нові колекції взуття.
Про цю, практично, стратегію роботи промисловців в нових умовах, засновниця бренду Алла Гінак жартома каже «посібник по виживанню бізнеса» на своїй сторінці у Facebook:
«Моя розповідь про «Белсту» під час війни – готовий посібник по виживанню українського бізнесу. Останні 15+ років нас (я про український бізнес) не балували стабільністю економіки та диверсифікацією ринків. Плюс ковід (хто його ще пам’ятає?) однак війна стала надвипробуванням. Я знаю десятки сильніших за нас підприємств, що просто зникли. А що ми? Ми вистояли. Зараз на фабриці працює більше 700 людей. До війни було майже тисяча. Заробітна плата робітників на «Белсті» становить близько 13 тисяч гривень в середньому. На жаль, мало залишилось майстрів, які мали зарплату понад 20 тисяч гривень! Але ми берем на роботу нових учениць.
Працюємо так: чотири робочих дні і три вихідних дні. Таке співвідношення «4 до 3» виявилося ефективним. Ми перевірили, результатом задоволені всі. Графік змінився рік тому, зі сбереженням заробітньої плати. Сміливо рекомендую схему іншим виробникам. Люди встигають відпочити за три дні (наскільки це можливо в умовах війни), а нам не треба турбуватись про скорочення».
Зараз у контрактах «Белсти» існує пункт про заборону продажу домашнього взуття на території ворога.
«Збут – зараз це постійний стрес, але ми наполегливі! Виробники в Україні мене зрозуміють. Наши партнери ще з довоєнного періоду це Молдова і Казахстан. В наших міжнародних договорах є пункт про те, що ми забороняємо продавати взуття бренду «Белста» в рф, – пише Алла Гінак. — Невеликими партіями ми зайшли на ринок ЕС, до Румунії і Польщі. Працюємо далі!»
Довідка ДО
Взуттєва фабрика «Белста» на початку повномасштабного вторгнення виробляла до 40 тис пар на день та була найбільш великим виробником домашнього взуття в Україні. У 2021 році компанія провела ребрендинг, запустила вторинну переробки сировини, розширила виробництво до модельного, спортивного, зимового взуття. Торгові партнери «Белсти» у 2020 році відкрили десятки фірмових магазинів у великих містах України. З перших днів війни фабрика втратила багато складів з готовою продукцією у Харкові внаслідок ракетних атак, але продовжує працювати та підтримує ЗСУ. Більше 6 млн грн. «Белста» з 2022 року перерахувала на підтримку ЗСУ у благодійні фонди та окремим військовим підрозділам.
«Повномасштабне вторгнення застало «Белсту» на надзвичайній висоті її розвітку… — згадує Гінак. — Але з перших днів вторгнення ми понесли колосальні втрати, фінансова система завмерла, Україна палала. Та яке там затишне домашнє взуття, коли небо впало на землю, а дому з затишком більше немає? Грошей не стало, бо оптовіки були винні великі суми, а в нас залишались обовʼязки перед постачальниками за сировину. Тоді наши працівники, що не поїхали, сіли за швейні машинки і шили тактичні розвантажувальні жилети з тих залишків тканини, яка були в нас на складах. Тисячі «розгрузок» було безоплатно передано на потреби нашого ТРО. На той момент їх не було ніяких!»
«Ми всі до одного на «Белсті» стали сильнішими і звично проходимо «важкі ділянки». Ми загартовані разом з Україною, тож нас не здолати, — від імені колективу та адміністраціі фабріки каже Алла Гінак. — Наші родини з нами. Мої сини в Україні, наприклад, я також нікуди не поїду. Ми залишились з Білгородом-Дністровським. Це наш проект, життя, вибір та сенс життя».
Фабрика в Одесской области ввела кризисный график работы
Четыре дня коллектив работает, три – на отдыхе. Такой график позволяет успешно работать даже в сложных условиях, сообщают на предприятии.
За последние два года компания «Белста» перечислила в бюджеты всех уровней более 181 млн. грн налогов. В ходе полномасштабной войны было перечислено более 48 млн. грн. в местный бюджет.
Производитель бренда домашней обуви имеет головное предприятие в Белгороде-Днестровском и филиал в Белгород-Днестровском районе Одесской области. Больше года назад предприятие отказалось от стандартной 5-дневной рабочей недели. Сейчас фабрика работает по графику: четыре рабочих дня и три выходных.
За три выходных дня люди успевают отдохнуть, многие из коллектива живут в селах Белгород-Днестровского района, откуда их возят на работу автобусы фабрики. Два раза в год предприятие останавливается на каникулы — на две недели, зимой и летом. Рабочие массово уходят в плановые оплачиваемые отпуска. Такая практика достаточно популярна в европейской промышленности. Именно ею фабрика пользуется все время существования производства почти 20 лет. За это время отгружают готовую продукцию со складов, производят новые коллекции обуви.
Об этой, практически, стратегии работы промышленников в новых условиях, основательница бренда Алла Гинак в шутку говорит «пособие по выживанию бизнеса» на своей странице в Facebook:
«Мой рассказ о «Белсте» во время войны – готовое руководство по выживанию украинского бизнеса. Последние 15+ лет нас (я об украинском бизнесе) не баловали стабильностью экономики и диверсификацией рынков. Плюс ковид (кто его еще помнит?) однако война стала сверх-испытанием. Я знаю десятки сильнейших нас исчезнувших предприятий. А что мы? Мы устояли. Сейчас на фабрике работает более 700 человек. До войны было около тысячи. Заработная плата рабочих на Белсте составляет около 13 тысяч гривен в среднем. К сожалению, мало осталось мастеров, которые имели зарплату более 20 тысяч гривен! Но мы берем на работу новых учениц.
Работаем так: четыре рабочих дня и три выходных дня. Такое соотношение «4 к 3» оказалось эффективным. Мы проверили, результатом удовлетворены все. График изменился год назад с сохранением заработной платы. Смело рекомендую схему другим производителям. Люди успевают отдохнуть за три дня (насколько это возможно в условиях войны), а нам не нужно беспокоиться о сокращении».
Сейчас в контрактах Белсты существует пункт о запрете продажи домашней обуви на территории врага.
«Сбыт – сейчас это постоянный стресс, но мы упорны! Производители в Украине меня поймут. Наши партнеры с довоенного периода это Молдова и Казахстан. В наших международных договорах есть пункт о том, что мы запрещаем продавать обувь бренда «Белста» в россии, – пишет Алла Гинак. — Небольшими партиями мы зашли на рынок ЕС, в Румынию и Польшу. Работаем дальше!»
Справка ДО
Обувная фабрика «Белста» в начале полномасштабного вторжения производила до 40 тыс. пар в день и была самым крупным производителем домашней обуви в Украине. В 2021 году компания провела ребрендинг, запустила вторичную переработку сырья, расширила производство до модельной, спортивной, зимней обуви. Торговые партнеры «Белсты» в 2020 году открыли десятки фирменных магазинов в крупных городах Украины. С первых дней войны фабрика потеряла много складов с готовой продукцией в Харькове в результате ракетных атак, но продолжает работать и поддерживает ВСУ. Более 6 млн. грн. «Белста» с 2022 года перечислила в поддержку ВСУ в благотворительные фонды и отдельным военным подразделениям.
«Полномасштабное вторжение застало «Белсту» на высоте ее развития… — вспоминает Гинак. — Но с первых дней вторжения мы понесли колоссальные потери, финансовая система замерла, Украина пылала. Но какая там уютная домашняя обувь, когда небо упало на землю, а дома с уютом больше нет? Денег не стало, потому что оптовики были должны большие суммы, а у нас оставались обязанности перед поставщиками за сырье. Тогда наши не поехавшие работники сели за швейные машинки и шили тактические разгрузочные жилеты из тех остатков ткани, которые были у нас на складах. Тысячи разгрузок были безвозмездно переданы на нужды нашего ТРО. На тот момент их не было никаких!»
«Мы все к одному на «Белсте» стали сильнее и привычно проходим «тяжелые участки». Мы закалены вместе с Украиной, поэтому нас не одолеть, — от имени коллектива и администрации фабрики говорит Алла Гинак. – Наши семьи с нами. Мои сыновья в Украине, например, я тоже никуда не уеду. Мы остались с Белгородом-Днестровским. Это наш проект, жизнь, выбор и смысл жизни».
Ділова Одеса Телеграм
📘 Facebook
📙 Сайт
Discussion about this post