Фарр – це такий різновид щастя. Знак, що ним вищі сили позначають людей, від народження «приречених» на успіх та перемогу. Давні жерці індоєвропейського світу шукали таких у сім’ях правителів. Щоби влада потрапила до правильних рук, аби народ жив під скіпетром монарха, осяяного фарром. Жерці слідкували за синами царів – кому щастить на полюванні, від кого наложниці народжують здорових дітей, поряд з ким легко і весело друзям. Носій фарру мав перевагу навіть над царським первістком. Так, скажімо, шахіншах Ірану Шапур І Великий (240-272 рр.) відсторонив від спадкоємства свого старшого сина Бахрама й передав престол третьому сину Ормузду, носієві фарра. Таких прикладів в історії Ірану, Парфії, Хорезму навдивовижу багато. Ця містична концепція влади пережила тисячоліття. Щоправда, її спіткала вульгаризація. Так, до прикладу, братва не піде за паханом, якщо в того немає фарту. Кажуть, що поняття «фарту» у кримінальному середовищі набуло визнання завдяки кавказьким єзидам. Хай там як, але джерело, як виглядає, слід шукати на півдні, в Хорасані, де ще не згасли священні вогні, запалені Заратуштрою. За доби монгольських завоювань таємні жрецькі знання про фарр розповсюдилися всією Євразією, стали набутком окультних згромаджень від Іспанії до Південного Китаю. Придворні астрологи заробили шалені гроші, визначаючи за гороскопами наявність чи відсутність фарру у дітей з королівських та імператорських родин. Щоби якось узгодити віковічну мудрість з теперішніми пануючими уявленнями, гуманітарні технологи, серед іншого, використовують поняття «харизми». Присутністю харизми або навпаки – її браком – пояснюють злети і падіння шукачів владних посад. В принципі, політтехнологам і медіаекспертам таке вигідне. Адже якось незручно казати: «Політик Х програв вибори, бо він – упс! – не народився з фарром». Тому нерідко чуємо таке: «Політик Х, на жаль, не виховав у собі лідерських якостей, не набув харизми». Наче харизму (насправді – фарр) можна набути завдяки коучам, виховати в собі або ж запозичити. Насправді людина або від народження фартова або ж ні. Й тоді краще на публічну владу не претендувати. Або ж діяти в тіні публічного політика, називатися «сірим кардиналом», «кризовим менеджером». Тим більше, що на відміну від давніх часів, агрегати влади тепер розподілені й не впираються в династичні проблеми кількох родин. Отже, дивимося на знаки. Кожної миті з порожнечі може висунутися таємнича рука й накреслити на стіні щось пророче. Адже у фарра є ще одна особливість. Його можна втратити. Давні мудреці пов’язували це з порушенням вівтарних присяг та з учиненням злочинів, що закликають небо до помсти. Спостерігаємо, що теперішні політики не зважають на присяги та й про карму не думають. А дарма. Божі млини мелють повільно, проте невідворотно.
Коментувати цю новину post