Іван Волошин прийняв останній бій на Донеччині – ПОЛТАВА СЬОГОДНІ

Іван Волошин

Колаж ЗМІСТу

0 Вікторія Іванова12 березня 2026, 15:03

Захисник прийняв останній бій 4 березня поблизу Костянтинівки на Донеччині. У війську він служив у званні солдата.

Про те, що Іван Волошин загинув 12 березня повідомили у Гребінківській громаді.

Іван Волошин народився 20 вересня 1982 року на Полтавщині у селі Відрадне. У ранньому віці він залишився круглою сиротою разом з п’ятьма іншими дітьми.  У 1996 році закінчив 9 класів Полтавської ЗОШ №2, після чого рано пішов працювати. Знайомі згадують, що чоловік не боявся роботи тому працював у різних напрямках, як у тваринництві рідного села Відрадне, так і на будівельних  роботах у Києві, крім цього заробляв на життя бурінням свердловин.

У березні 2025 року Івана Волошина мобілізували. У війську він служив у складі 44-ї окремої механізованої бригади на Донецькому напрямку. Свій останній бій захисник прийняв 4 березня поблизу Костянтинівки.

Про місце та дату прощання повідомлять додатково.

Вічна пам’ять і слава захисникові!

Згадаймо імена полеглих захисників

Боєць Сергій Бєньков був надійною опорою для родини. Як повідомив ЗМІСТу речник Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Роман Істомін, життя воїна обірвалося 3 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Попів Яр на Донеччині. Воїн до останнього подиху залишався вірним присязі, захищаючи територіальну цілісність України від російських окупантів.

Олександр Швидкий народився 20 січня 1980 року на Полтавщині у селі Березоточа. З початком повномасштабного вторгнення чоловік добровольцем пішов на фронт. У війську він служив на посаді водія-електрика-моториста відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини у званні солдата. Захисник поліг 12 січня під час виконання бойового завдання у Краматорському районі.

Андрій Лобода народився 20 вересня 1988 року. З початком повномасштабної війни чоловік вирішив приєднатися до лав захисників. Життя воїна обірвалося 9 січня під час виконання бойового завдання.

У родині Максима Охріменка було чимало військових зокрема, мама, брат та дядько тому він не вагаючись долучився до лав Збройних Сил з початком повномасштабної війни. Усі необхідні знання він отримав у Військовому інституті Київського національного університету. Отримав посаду викладача циклової комісії, а бойовий досвід чоловік здобув на Сумщині. Воїн схилив голову 2 березня в одній з військових частин.