«Мені ж тут жити», – так мешканка Херсона пояснює своє прохання не називати тут її ім’я, прізвище та ще деякі факти, заразом даючи зрозуміти, що мешканці прифронтового міста перебувають у дуже вразливому стані не тільки через дії російських військових.
Життя у теперішньому Херсоні – боротьба з несприятливими обставинами та вирішення серйозних проблем, які виникають через недбалість місцевих служб та, м’яко кажучи, дивний підхід до своєї діяльності у деяких благодійних організаціях.
Втім, пропонуємо читачам самостійно зробити ті чи інші висновки і просто розповімо історію з життя рядової мешканки Херсона.
В обласній лікарні
Халепи почалися, коли у двір Олени (ім’я змінене на прохання жінки) залетів російський FPV-дрон, тобто, безпілотник-квадрокоптер з бойовою частиною. Жінка перебувала у дворі. Побачивши дрон, побігла у будинок, але не встигла зачинити двері, коли пролунав вибух.
«Мене, – каже Олена, – поранило і контузило. Я викликала швидку, яка приїхала досить-таки швидко і відвезла мене до Херсонської обласної лікарні. Там надали усю необхідну допомогу, зробили МРТ. І сказали, що мені необхідна консультація хірурга, а також необхідно зробити щеплення від правця. Сказали, що усе це я маю зробити у медичному закладі за місцем проживання».
На запитання жінки, чи не міг би її проконсультувати хірург з обласної лікарні і не могли б там зробити щеплення, відповіли, що пораненим надається лише невідкладна допомога, а за консультативною вони мають звертатися за місцем проживання. Щодо щеплення, то жінці сказали, що у лікарні наразі немає вакцини від правця.
«Усе це, – говорить Олена, – дуже неприємно здивувало мене. Не треба додатково пояснювати, у якій ситуації перебуває Херсон. Поранені тут – щоденне явище, будні. І, виходить, у місті немає повноцінного медичного хабу, де пораненим і надали б невідкладну допомогу, і там же їх проконсультували спеціалісти, наприклад, хірург і невропатолог (чимало поранених отримують ще й контузії, я – у тому числі), і у разі необхідності зробили б щеплення від того ж правця».
Коли жінка отримала необхідну їй допомогу, почула: «Можете їхати додому. Є ж хтось, хто відвезе вас чи будете таксі викликати?».
«Тоді, – каже херсонка, – було вже десь 18 годин. У такий час громадський транспорт у місті не працює. Я живу далеко від обласної лікарні. На щастя, у мене є друзі, яких я попросила про допомогу, і мені не відмовили. А якби у такій ситуації опинилася людина, яка не має грошей на таксі і не має кого попросити? Йти пішки після поранення та контузії? Невже в місті ніхто досі не подумав про доцільність якогось соціального таксі для людей, що опинилися у моїй ситуації?».
Міська лікарня
Наступного дня Олена зателефонувала до медичного закладу, де приймає її сімейний лікар, бо його направлення потрібно для прийому у хірурга, невропатолога і для щеплення.
«Мені, – каже жінка, – у реєстратурі сказали, що записати можуть лише на наступний тиждень. Коли я пояснила ситуацію, відповіли: «Тоді приходьте у прийомні години вашого лікаря і сидіть під кабінетом. Може, прийме». Тобто, я у своєму, м’яко кажучи, далеко не найкращому стані мала провести невідомо скільки часу біля кабінету сімейного лікаря, сподіваючись на прийом».
За словами мешканки Херсона, у медичному закладі навіть не зважили на те, що жінці порекомендували зробити щеплення від правця – смертельно небезпечної хвороби, якою вона могла заразитися внаслідок поранення.
Ремонт будинку
Олена зраділа, коли до неї прийшов представник міської влади і запропонував скласти заявку, щоб отримати допомогу з ремонтом пошкодженого майна.
«Вибухом, – розповідає жінка, – пошкодило частину даху будинку і господарську споруду. Я склала заявку, а через деякий час мені зателефонували з благодійної організації, куди міська влада передала мою заявку. Сказали, що вони ремонтують лише пошкоджене житло, та у разі пошкодження даху закривають його не шифером (його у них немає), а тентовою плівкою. А також закривають вибиті вікна OSB-плитами».
За словами мешканки Херсона, тентову плівку на пошкодженій частині даху її будинку закріпили настільки ненадійно, що сильний вітер може зірвати її. У підтвердження своїх слів жінка надала фото.
Після закінчення робіт представники благодійної організації дали жінці на підпис акт. Олена придивилася, і була шокована.
Той самий акт виконання робіт.
«У документі, – каже херсонка, – вказано, що під час робіт витрачено 5 кілограмів цвяхів, 4 одиниці брусу та 15 дошок. У дійсності цього і близько немає. Люди, які закріплювали плівку, самі питали у мене, чи не немає у дворі якихось дошок для закріплення. Різниця між вказаним у акті та реально зробленим наштовхує мене на нехороші припущення».
Ось так був відремонтований дах справді.
Під час розмови Олена не раз нарікала на те, що люди, які, попри величезну небезпеку, живуть в Херсоні, вразливі не лише через російську агресію, а й через нерозуміння їх ситуації тими, від кого залежить якість життя містян.
«Тільки не називайте мене і мої дані. Мені жити у місті, спілкуватися з людьми, про яких я згадувала, звертатися до них по допомогу, бо вибору тут немає», – з сумом каже жінка.
Ми виконуємо її прохання. Тим більш, що Олена – точно не єдина в Херсоні, хто зіштовхувався з подібними проблемами. Тобто, можна говорити не про ситуацію конкретної людини, а про певні явища, які мають бути подолані.
Discussion about this post