14 жовтня 2024, 22:02
У Каневі, що на Черкащині, 20 жінок долучилися до етноретриту “Вона серед своїх”. Серед учасниць — дружини, мами, доньки та сестри військовослужбовців.
Учасницям робили макіяж та фотозйомку в українському вбрані та провели майстеркласи, розповіла Суспільному організаторка Юлія Зозуля.
Світлана Шевченко — дружина військовослужбовця, який пішов добровольцем на війну два з половиною роки тому. Такі проєкти, з її слів, допомагають рідним воїнів відволіктися:
“Дуже приємно зібратися з дівчатами, які думають так, як ти. Тому що не всі люди розуміють тебе, те, як ти проживаєш все це дуже довгий час. За два з половиною роки я дуже виснажилась. Я — «другий бронежилет чоловіка». Я цю війну несу на собі, підтримую його у всьому. Коли росіяни зайшли в Бучу, він сказав: «Я чоловік, ховатися не буду, йду. В мене є дружина, діти, внучка, я повинен захищати». Зібрався і пішов”.
Ще одна учасниця ретриту Наталія Жирна розповіла, що захід їй сподобався, бо такі образи, як пропонували майстри, у повсякденному житті вона собі не робить:
“Зранку відчула себе такою дівчинкою-дівчинкою, прийшла в салон. Я шість років працюю на радіо “Магніт” дикторкою і кожного дня перші новини, які я доношу до людей — про війну. Я б сказала, що я вже загрузла в цій війні, із нашої родини шестеро людей там. Пів року тому пішов і мій чоловік, сам, добровільно”.
Перезавантаження потребують всі, тому що ми наразі живемо очікуванням, донатами, новинами і вірою в перемогу.
Безоплатно зробити учасницям макіяж погодилася без роздумів, зазначила візажистка Інна Рудюк. Фото учасниць отримала завчасно, тому для кожної підібрала різні образи, розповіла вона:
“Мені показали, які приблизно мають бути кольори, в яких тонах, в якому стилі. Вони приходять і від цього кайфують, це найголовніше. Треба їх відволікати, нагадувати, що вони все-таки жінки”.
Також для жінок підготували фотозону. Фотографували у вбранні в етнічному стилі.
Ірина Рожкова десять років тому переїхала з Луганщини. Для їхньої родини війна почалася у 2014 році. Нині її син — військовослужбовець, тому і їй важливо залишатися для нього підтримкою:
“Я — мама-волонтер. Він зі мною дуже довго не розпатякує, якщо телефонує, каже: “Мама, треба побратиму спальник, фліска, аптечка”. І мама одразу включає швидкість. Навіть коли ти себе збираєш по частинах, один телефонний дзвінок знову збирає докупи. В моєму поважному, так би мовити, віці я просто не можу собі такого дозволити нести якийсь негатив. Його у нашому житті й так достатньо”.
Чоловік учасниці ретриту Марини Квітко — військовослужбовець із 2015 року. Нещодавно вона долучилася до жінок, які також перебувають в очікуванні, бо хоче знайти собі моральну підтримку.
“Я підтримувала свого чоловіка, ми були постійно на зв’язку, я йому допомагала, якщо щось було потрібно — завжди відшукувала, шукала можливості, щоб дістати, зібрати кошти, допомогти. І просто підійшов такий момент коли я відчула, що не справляюсь. Мене запросили і я з радістю погодилася. приєдналась до дівчат. Мені дійсно дуже допомагає — вони підтримують мене, а я їх”, — пояснила вона.
Після фотосесії для учасниць провели майстерклас із виготовлення воскової свічки. Крім того, вони спробували їжу, приготовану на польовій кухні.
Ідея заходу “Вона серед своїх” виникла під час занять групи підтримки для родин військовослужбовців, розповіла організаторка Юлія Зозуля. Головна його мета — підтримати, емоційно розвантажити та занурити жінок в українські традиції.
“Після цього ретриту ми створимо шеврони, як обереги, і вони своїм хлопцям, синам, чоловікам відправлять їх на фронт — як оберіг”, — додала вона.
Зі слів пані Юлії, участь у ретриті взяли 20 дружин і мам захисників. Із них двоє чекають чоловіків із полону:
“Серед цих чоловіків є ті, хто воюють ще з 2014 року, є ті, хто пішов на фронт, коли почалася повномасштабна війна. Тому всі ці жінки різні, у них різні емоційні стани, але вони одна для одної — коло підтримки”.
Discussion about this post