Не святі «святі отці»

З легкої руки медіа мовленнєвий вираз «Святі отці» або «святий отець» стало поширеним звертанням до духовенства. Як правило, так починаються заголовки заміток чи відео: «Святий отець з Дрогобича розповів».

Але, як на мене, тут відчувається або непрофесіоналізм журналіста або ж цілеспрямована насмішка над духовенством та релігією в стилі часів хрущовської антирелігійної політики.

Адже для багатьох практикуючих християн слово та поняття «святий» має дійсно великий сенс.

Поняття святості, як певної інакшості, духовної досконалості присутнє у різних релігіях. Слово «святий» походить від санскритського кореня çvi — «сяяти», «блищати» та праслов’янське svęt індоєвропейського k΄ụen-to — «зростання».

У Старому Завіті єврейським еквівалентом до «святості» є «qodesh», що значить «окремий», «інший». Для євреїв Бог був цілковито несхожим до всього, що існує.

З латини як «святий» перекладається слово sanctus — «непохитний», «встановлений», «узаконений», близьке до нього грецьке агіазо (ἁγιάζω) — «відділяти», «очищувати», «освячувати».

У християнстві поняття «святий» вживається щодо Бога як абсолютно благого і безгрішного і всього, що присвячено Йому, як предметів або дій, так і людей. Власне словосполученням «Святі Отці» або «Отці Церкви» в православній традиції заведено називати християнських богословів видатних церковних діячів які зробили вагомий внесок у розвиток богослів’я, церковного устрою та віровчення.

Наприклад, найвидатніші  в православ’ї це — Св. Василій Великий  (Кесарійський), Св. Іван Золотоустий, Григорій Богослов (Назіанзин), Григорій Ніський, та ін. в католицизмі — Августин, Амвросій Медіоланський Єронім Стридонтський Григорій I та інші.

Звісно, в католицизмі й в православ’ї існує певне звертання до їєрархів Церкви використовуючи однокореневе слово свят», але це символічне звертання як правило церковного етикету: «високопреосвященний» або, наприклад, до патріарха — «Ваша святосте» підкреслюючи цим високе становище в ієрархії Церкви.

Це звертання ніяким чином не  вказує на морально-етичний рівень людини, але, можливо, повинне нагадувати про мету духовного вдосконалення. А для звертання до осіб в духовному сані є гарне слово «панотець» або в множині «панотці» абсолютно нейтральне, але яке вказує на їхню діяльність.