- Фото: Lera Burlakova
- 9 листопада, 2025 12:33
“Оскільки мене досі питають, де можна зупинитися у Звягелі, якою дорогою краще їхати до Дружбівського кар’єру, і що подивитися у Коростені — ось короткий маршрут і кілька перевірених місць нашої осінньої поїздки Поліссям”.
Власним досвідом мандрівки Житомирщиною поділилася у соцмережі Lera Burlakova.
Загалом вийшло десь 700 км від Києва до Києва — якщо не поспішати, це ідеальний 4–5-денний маршрут.
Маршрут
Київ → Радомишль → Житомир → Дениші → Звягель → Олевськ → Дружбівський кар’єр → Камінне село → Коростень → Язвинка (very optional, я просто хотіла проїхатися невідомою мені дорогою) → Київ
Де ми ночували по дорозі
Радомишль
Жили просто у замку-музеї — там є бутік-готель Via Regia.
Не було абсолютно нікого, крім нас, — і це створює неймовірну атмосферу. Кожна кімната — це теж музей і витвір мистецтва. Їжа така собі, але коли ти вечеряєш під урочисту музику у величезному замковому підземеллі з роялем та каміном та без будь-яких інших людей — вона смачна. :))
Звягель
Доїхали через Житомир і Дениші, ночували у готелі Гарбуз (+- 1500 грн). Це новий, дуже чистий готель на трасі, з власною їдальнею à la “Пузата Хата” й фастфуд-поінтом поруч окремо.
Беляші, хот-доги, пончики по 10 гривень — дуже весело.
І так само весело й швидко у місцевій “Пузатій Хаті”, де Тимур на сніданок брав шоколадні сирники і свинячі реберця, і все в одну тарілку, будь ласка.
Олевськ
Доїхали зі Звягеля до Олевська і ночували там перед Камінним Селом. Готель “12 місяців” — епічний варіант, де номер коштує 520 гривень за добу.
Для ночівлі — прекрасно. Дуже мило, у коридорах хтось безперервно закатує килими та миє підлогу, усі максимально привітні. Це готель, якого немає на букінгу чи ще десь, їм треба дзвонити і бронювати.
У їдальні біля “12 місяців” краще не їсти (але можна взяти із собою банани й кефір))). У самому Олевську є чудова піцерія Art Pizza, там піца, звісно ж, бургери і “мега-дерун” з грибами.
Коростень
Знайшли на Airbnb B&B House.
Старенький, але гарний будинок у центрі міста з басейном, щось близько 1000 грн за добу.
З балкона — неймовірний вид на озеро та шум водоспаду.
Усе стареньке, але душевне, поруч магазини, центр міста, є парковка. Від Коростеня вже зовсім близько до Києва.
Що подивитися
Радомишль
У замку можна провести цілий день — і не просто “можна”, це справді варто зробити. Тут музей домашньої ікони, створений Ольгою Богомолець, майстер-клас із виготовлення паперу. На великий території — містки, озера, пам’ятники.
Житомир
Тут можна подивитися багато всього, але наша мета була одна — Музей космонавтики ім. Корольова. Дуже класний.
Там можна скуштувати космічне яблуко чи омлет з пакетика, купити магнітики з собачками у космосі і побачити оригінальні експонати, які не соромно порівнювати навіть із музеєм у Вашингтоні, у який Тимур ходив щотижня і який лагідно називав “музеєм космонавтиКІВ”.
Дениші
Зовсім поруч із Житомиром — старовинна садиба Терещенків.
Руїни на березі річки, мальовничий краєвид, поруч скелі для скелелазів.
Звягель
Тут є залишки замку, дитячий майданчик із видом на цей замок, суперовий музей Лесі Українки (це хата, в якій вона народилася), і дуже крута кав’ярня, взагалі найкраща на нашому маршруті — Candy Paradise.
Олевськ
Олевська республіка, Поліська Січ — і ніби немає що дивитися особливо і прицільно, алееее у міста загалом вайб, який для мене спрацьовує як “я б тут жила”. Це єдина точка на маршруті, де я б жила :))
Ми нічого конкретно не дивилися, просто багато гуляли містом і до цього — лісом поруч.
Дружбівський кар’єр
Зовсім поруч із Олевськом. Їхати краще через Радовель — дорога не ідеальна, але проїзна.
І коли доберетеся — бірюзова вода, сосни, жовте листя на піску, нуль людей (якщо на дворі не літо). Просто космос.
Камінне село
До години від кар’єру. Місце сили. Кажуть, тут колись жили люди, які пожаліли людині, що проходила повз, шматок хліба – він попросив, а вони кинули йому у торбу нібито паляницю, яка виявилася каменем. І Бог перетворив їх на каміння.
Гігантські валуни посеред лісу. Атмосфера — тиха, глибока, “український Стоунхендж”. Нуль людей.
Коростень
Тут ми дивилися Бункер Сталіна — справжню підземну фортифікаційну споруду, частину довоєнної лінії оборони, яку будували ще у 1930-х. Усередині вузькі коридори, гермодвері, бетонні стіни, що мали витримати авіаудари (і витримали ФАБи на початку повномасштабного).Крім Бункера, варто пройтися парком, побачити пам’ятник княгині Ользі, вийти на скелі над Ужем і просто посидіти з кавою в центрі міста.
Додатково:
Язвинка — просто дуже гарне село, на краю якого живе дядько, що робить будиночки для птахів.
Ми їздили також закинутими селами трохи, просто гуляли в лісі, де був настрій. Я дуже хотіла заїхати у Білокоровичі, де старі ракетні шахти (я там колись впала і хребет зламала, ностальжі), але не встигали до темряви. Якби ми не були на Коростишівському кар’єрі сто разів у будь-яку пору року — заїхали б і туди.
Класна зупинка перед поверненням до Києва — Yellow Plane на Житомирській трасі, там стоїть літак, у який можна залазити і в якому все можна чіпати.
Коментувати цю новину post