Фото – Роман Балук
0Яна Губська31 травня 2025, 15:05
Місто долучиться до проєкту з психологічного відновлення. Один із 25 українських центрів з’явиться на базі першої міської клінічної лікарні у Полтаві.
Про це на своїй сторінці 31 травня повідомила очільниця міста Катерина Ямщикова. Центри створять по всій Україні, щоб військові, ветерани та їхні родини могли безоплатно отримати фахову амбулаторну підтримку.
Центр ментального здоров’я «Повернення» у Полтаві об’єднає роботу фахівців та стане частиною системи підтримки для містян.
Обговорення проєкту «Повернення»
Раніше ЗМІСТ писав, як розпізнати проблеми у поведінці військового. Завдання військового психолога зберегти психічне здоров’я, підвищити стійкість до стресу, допомогти адаптуватися до бойових умов і, коли потрібно, сприяти поверненню до строю після пережитих травм.
ЗМІСТ поспілкувався з начальником психологічної підтримки персоналу підполковником Іваном Бабіюком та розповідає про професію і як правильно спілкуватися з військовими.
Фахівець говорить, що розпізнати військового, якому потрібна психологічна підтримка, можна навіть тоді, коли він сам про це не говорить. Часто про стан людини свідчить її поведінка:
«Ми дивимось не тільки на слова, а на зміни в поведінці. Якщо боєць раптом починає триматися осторонь, не хоче спілкуватися, уникає побратимів – це вже сигнал».
Іван Бабіюк з побратимом
Так звані «червоні прапорці» – це різкі зміни: людина, яка була активною, стає мовчазною або навпаки збудженою, дратівливою, агресивною. Важливими є й фізичні прояви: відмова від їжі, проблеми зі сном, скарги на головний біль чи біль у серці, які не мають очевидної медичної причини.
«Це може бути стрес, який “маскується” під фізичні симптоми. Ми це називаємо соматичними проявами», – каже психолог.
Ще один сигнал – це емоційна «пласкість», коли військовий каже, що нічого не відчуває. Або ж, навпаки, сильна тривога, лякливість, неможливість розслабитися навіть у побутових умовах. Часто з’являється почуття провини, навіть якщо людина його прямо не озвучує. Воно проглядається у фразах: «Я мав тоді зробити інакше» чи «Це моя вина, що не врятував».
Психологічна підтримка військових
Серед небезпечних поведінкових сигналів ігнорування техніки безпеки, надмірний ризик, зловживання алкоголем або стимуляторами. А також дрібниці, які можуть здаватися неважливими, але мають значення: розфокусований погляд, напружені жести, стискання кулаків, нервові рухи руками.
«Найголовніше помічати зміни. Якщо боєць був комунікабельним, а став мовчазним і відстороненим – це вже привід поговорити з ним, навіть якщо він каже, що все нормально. Бо саме ті, кому найважче, найчастіше мовчать», – каже Іван Бабіюк.
Більше порад від військового психолога читайте у матеріалі ЗМІСТу за посиланням.
Discussion about this post