Релігія – це особливий тип світогляду людини чи групи людей з певними культурними, духовними та моральними цінностями, які обумовлює їх поведінку.
За час існування людства відбувалася величезна кількість збройних конфліктів, які переростали у війни. З різноманітних причин: територіальні претензії, сфери впливу та навіть релігійні війни. Під релігійними гаслами можна як розпочинати війну, так і фанатично самовіддано воювати.
Наприклад, ми всі чули про безстрашність вікінгів у бою. Цей стан зумовлений також і їхніми віруваннями. У скандинавській міфології вважалося, що воїн, який загине в бою потрапляє у рай для героїв – Вальхаллу, де зустрінеться за пишним столом зі своїми полеглими в боях побратимами. Для воїна, який помирав вдома, в колі сім’ї, від старості двері Вальхалли вважалися зачиненими. Саме така релігійна ідея позбавляла вікінгів відчуття страху в бою і робила з них грізних воїнів.
Схожа ідея існувала серед воїнів II світової війни.
Усім добре відомі японські воїни – камікадзе, які йшли безстрашно на смерть. Тут релігійні ідеї дещо складніші та вимагають глибшого занурення. На час періоду Другої Світової війни японці здебільшого сповідували синтоїзм – політеїстична релігія Японії.
Об’єктами поклоніння у синтоїзмі є небесні й земні божества (камі) — небожителі, духи і явища природи, герої старовини, померлі родичі, тварини, предмети побуту тощо (камі, «божество» або «дух») — божественна сутність (істота чи предмет) у японській традиційній Синто кількість камі не обмежена.
Їх природа і вигляд можуть бути різними. Камінь, меч, гора, ліс, зірка, сонце, дух — все, що слугує об’єктом поклоніння і вшанування для людей, є камі. Тобто Камі – це все, що існує, і все, що існує – це Камі.
Отож, японські пілоти-смертники називались камікадзе, («божественний вітер»). Відсутність страху у камікадзе пояснюється так: для того, щоб душа пілота об’єдналася з Камі (божество) слід було якнайшвидше позбавитись тілесної оболонки. Таким чином, ішовши на смерть, душа пілота одразу попадає в рай.
У середньовіччі бідні селяни озброєні лиш серпом вирушали на війну відвойовувати Єрусалим у мусульман – так розпочиналися хрестові походи розпочаті Католицькою церквою.
Хрестові походи – це релігійні війни, які були ініційовані та підтримувані папою Римським. Вони починалися під закликом відвоювання Святої Землі у мусульман.
Учасниками Хрестових походів були люди приналежні до різного соціального стану, вони озброювалися хто чим може і вирушали за тисячі кілометрів, одержимі цим релігійним закликом.
Щоб підсилити релігійний дух, і як додаткову мотивацію, папа Римський Віктор III (11 ст.) щедро роздавав індульгенції (відпущення гріхів) усім учасникам бойових дій.
Саме селяни та бідні містяни склали перший ешелон хрестоносців, а вже пізніше до них доєдналися лицарі та феодали.
У підсумку усі чотири Хрестові походи зазнали невдачі та не змогли відвоювати Єрусалим. Вони спричинили значні людські втрати як серед населення країн Сходу, так і серед самих учасників.
Під час походів знищили багато пам’яток культури, бібліотек, палаців. Внаслідок Четвертого Хрестового походу зруйновано Константинополь — центр східної християнської культури.
У мусульманстві, а саме в сунітській течії ісламу існує ваххабізм. Ваххабізм заснував шейх Мухаммада ібн Абд аль-Ваххаба ат-Тамімі у 18 ст. Прихильники ваххабізму виступають за повернення ісламу до джерел шляхом відмови від релігійних нововведень і культів, за соціальну гармонію, єдність усіх мусульман і за суворе дотримання морально-етичних принципів учення.
Важливе місце ваххабіти відводять ідеї про джихад проти тих, хто відступив від принципів раннього ісламу.
Ідеологія ісламістів (мусульман); боротьба за те, що є для мусульманина «найблагороднішою і найвищою метою».
Джихад (старання, зусилля) — початково розумівся як боротьба на захист і за поширення ісламу:
«Вам наказано боротися з ворогами ісламу, а ви ненавидите це. Та можливе й таке, що ви ненавидите те, що для вас є благом, а бажаєте того, що для вас є злом. Аллах знає, а ви не знаєте» (Сура 2. Корова: 216).
«Боріться з ними, доки не зникне невір’я і не утвердиться віра в Аллаха» (Сура 2.).
У 21 ст. стало відоме слово “шахід”, яке стало синонімом до слова “терорист” – смертника, який заради релігійної ідеї боротьби з невірними свідомо йде на смерть. Вважається, що після смерті шахід потрапляє в Джаннат (рай).
Слово шахід в буквальному сенсі означає «свідоцтво», тобто той, хто засвідчив свою віру, також вважається мучеником за віру.
Мучениками (шахідами) можуть також називати загиблих під час війни, як невинно вбитих, так і загиблих під час визвольної (священної) війни, (джихаду).
В таких випадках про загиблих люди кажуть: «став шахідом», тобто «загинув мученицькою смертю».
Але завдяки ЗМІ “шахід” стало синонімом до “терорист”, з чим погоджуються далеко не всі мусульмани, пояснюючи це тим, що іслам засуджує вбивство та самогубство.
Отож, ми бачимо, що релігійні ідеї на війні набагато сильніші, ніж страх смерті.
Discussion about this post