Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало не лише гуманітарною, а й екологічною катастрофою. Зокрема, на Херсонщині війна кардинально змінила природно-кліматичні умови. Спорожніле Каховське водосховище, знищена система зрошення, висихання річок, пожежі, пилові бурі та деградація ґрунтів – усе це змінює екосистему регіону буквально на очах. Протягом життя лише одного покоління може відбутися трансформація родючої землі на пустелю. І це – не перебільшення.
Науковці Херсонського державного аграрно-економічного університету Віталій Пічура та Лариса Потравка спільно з партнерами з Канади (Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta) та Австрії (Institute for Human Sciences, IWM Vienna) провели дослідження, яке не лише документує зміни, але й попереджає: якщо найближчим часом ситуацію не взяти під контроль, ми втратимо не просто землі, а майбутнє регіону.
Як працювала система зрошення
До повномасштабного російського вторгнення загальна площа зрошуваних земель становила в Україні 551,4 тис га, з яких переважна більшість припадала на південь, і особливо – на Херсонську область. На лівобережній частині регіону діяли Каховська – 243,1 тис. га, Каланчацька і Червонознаменська (102 тис.га) зрошувальні системи.
У Херсонській області, яка є зоною ризикованого землеробства, зрошення життєво важливе. Умови регіону створюють постійний водний дефіцит.
Особливостями Херсонщини є:
- посушливий клімат, влітку поверхня ґрунту прогрівається до 60 градусів і більше;
- зростання за останні 20 років середньорічної температури повітря на 2,6 градуси;
- нестача та сезонна нерівномірність опадів, їх середньорічна кількість десь втричі менша, ніж в більшості інших областей.
Основним джерелом води для сільського господарства лівобережжя Херсонщини було Каховське водосховище. Його площа становила 2155 кв. км, повний обсяг – 18,2 куб. км, з яких 6,8 куб. км використовувалися для зрошення, водопостачання та підтримки екосистеми. Через зрошувальні канали щорічно подавалося 800–950 млн куб. м води. Ця система забезпечувала хорошу родючість ґрунтів, стабільне вирощування сільгосппродукції та високу врожайність.
Вид на Каховське водосховище з селищі Нововоронцовка. Усі фото – МОСТа.
На лівобережній частині Херсонщини завдяки саме зрошенню активно розвивалося овочівництво. Зокрема, вирощувалися відомі на всю країну та за її межами херсонські томати. Це було можливим, бо зрошувальна дніпровська вода, яка подавалася із Каховського водосховища, мала низький рівень мінералізації: 0,3-0,6г/куб. дм. Зрошення такою водою зменшувало засоленість ґрунтів, що робило їх придатними для вирощування овочів. Також зрошення засолених ділянок опріснювали місцеві ґрунтові води.
Так виглядає дно Каховського водосховища зараз.
Зрошення впливало і на мікроклімат: знижувало температуру повітря, підвищувало вологість, стабілізувало погодні умови. Каховське водосховище та зрошувальні системи були своєрідним екологічний щитом і запорукою балансу природних процесів.
Війна і катастрофа: знищення системи
Після 24 лютого 2022 року ситуація почала змінюватися. Значна частина зрошуваних земель потрапила під окупацію. За даними Державного агентства водних ресурсів України, на початок 2025 року лише 18% зрошуваних площ лишилися під контролем України. Це – приблизно 100 тис. гектарів.
Зараз тимчасово окуповано Росією 72,11 % території Херсонщини. Це: близько 93% зрошувальних земель області, 425 населених пунктів або 65% їх загальної кількості.
Вид на Каховське водосховище. Січень 2024
У 2023 році російські війська почали масштабний несанкціонований водозабір із Каховського водосховища для потреб окупованого Криму. Вони бурили свердловини, перерозподіляли поверхневі води, викачували ґрунтові води. Це вже тоді спричинило виснаження водних горизонтів, зростання мінералізації вод, деградацію джерел.
Але кульмінацією стала руйнація дамби Каховської ГЕС. Через це зникло головне джерело зрошення, наповнення річок, водойм і каналів. Зафіксовано повне осушення низки водних об’єктів, зокрема, річки Каланчак. За свідченнями очевидців, доступ населення до залишків води обмежувався російськими військами.
Перші наслідки: ґрунти, що втрачають життя
Зрошення виконувало ще одну важливу функцію — опріснення засолених ґрунтів. У Херсонській області до 20% земель мали різні ступені засолення. Якісна дніпровська вода з водосховища вимивала солі, зменшувала рівень мінералізації ґрунтових вод.
Дно Каховського водосховища.
Одним із найнебезпечніших наслідків осушення територій є вторинне засолення. Солі, що раніше перебували в нижніх горизонтах, піднімаються до поверхні разом із залишками вологи. Це явище сприяє утворенню осолонцювань – ґрунтів, непридатних для землеробства без спеціальних заходів рекультивації. Площі таких земель зростають: осередки засолених ділянок досягають 400 гектарів і більше.
Ще один виклик — дефляція, тобто вітрова ерозія ґрунту. Улітку 2024 року, коли території залишилися без рослинності, сильні вітри (до 30 м/с) підняли в повітря верхній родючий шар ґрунту, спричинивши його втрати до 600 тонн на гектар. Це безпрецедентні цифри для регіону.
Це робить колись родючу землю майже мертвою.
Пожежі, вітрова ерозія, пилові бурі
У літньо-осінній період 2024 року екологічні загрози лише посилилися. Високі температури, посуха, знищений рослинний покрив стали причинами масштабних пожеж. Вигоріло понад 200 тис. га степів, полів, лісосмуг.
Без вологи і зелених насаджень ґрунти стали вразливими до вітрової ерозії. Вітри зі швидкістю 20–30 м/с піднімали в повітря пил і частки родючого шару. Втрати становили понад 600 т/га — це рекордно високий показник. Дефляція охопила площі від 100 до 3000 га. Ці процеси перетворюють землю на пилову пустелю, втрачену для сільського господарства.
Крім того, через зменшення площі зелених насаджень значно знизився рівень секвестрації вуглекислого газу – природного процесу його поглинання рослинами. Раніше рослинність регіону щорічно поглинала понад 230 млн тонн вуглекислого газу. Тепер значна частина цього екологічний бар’єру знищена.
Клімат змінюється просто зараз
Температури на поверхні ґрунту досягали у Херсонській області 56–67°C. Це унеможливлює існування більшості форм життя: бактерій, комах, рослин. У липні 2024 року фіксувалося повне випаровування ґрунтової вологи на 80% території сільськогосподарських угідь лівобережної частини Херсонщини.
Такі умови створюють новий тип клімату – напівпустельний, який раніше був нехарактерним для України. Вчені фіксують різке зниження вегетаційного потенціалу рослин, скорочення листової біомаси, зниження фотосинтезу.
Окремої уваги заслуговує соціальний аспект. Вода — це не лише ресурс для сільського господарства, а й основа життя людей. Після осушення водосховища, мешканці багатьох сіл залишилися без джерел питної води. Колодязі висохли або стали непридатними для використання через засолення.
Окупаційна влада використовує воду як інструмент контролю, обмежуючи доступ до неї. Це створює гуманітарну кризу в регіоні, яку складно оцінити лише в економічних чи екологічних категоріях.
Результати досліджень підтверджують: те, що відбувається у Херсонській області, — не просто побічний ефект війни, а цілеспрямоване знищення екосистем. Це – екоцид, який має наслідки для всієї Європи.
Подальше відновлення території потребує системного моніторингу, міжнародної підтримки, масштабних програм з відновлення екосистем і гідрологічного балансу. Руйнація Каховського водосховища і знищення систем зрошення стали каталізатором екоциду. Це не лише локальна катастрофа, це – виклик усьому регіону Чорноморського басейну та Європі загалом.
Сьогодні екосистеми півдня України втрачають здатність до самовідновлення. Потрібне системне міжнародне реагування – від екологічного моніторингу до заходів з відновлення і рекультивації.
Discussion about this post