Якось садівник звернувся до письменника:
— Прочитав твою розповідь. Мені вона сподобалась. І знаєш, про що я подумав? Хочеш, я тобі підкину пару ідей для нових оповідань? Мені вони ні до чого. Адже я не письменник.
А ти — напишеш гарні розповіді, випустиш книгу, заробиш багато грошей.
На що письменник відповів:
— Зараз я доїм яблуко, а недогризок віддам тобі. Там багато хорошого насіння. Мені вони ні до чого, адже я не садівник. А ти висадиш їх, виростиш хороші яблуні, збереш врожай, заробиш багато грошей.
— Що? – образився садівник, – Мені не потрібні твої недогризки! В мене самого безліч яблук. — Так, – погодився письменник. – То чому ти гадаєш, що мені не вистачає власних ідей?
