21 вересня у Верховній Раді України зареєстрували законопроєкт №14057, який отримав неоднозначну оцінку. З одного боку, він забезпечує захист особи у цифровому середовищі, а з іншого — містить надмірно жорсткі вимоги до медіа та створює ризики запровадження цензури. Медійники вважають, що положення нового законопроєкту можуть знищити журналістські розслідування щодо корупції чиновників, суддів, правоохоронців, депутатів та інших кримінальних правопорушень.
Серед ініціаторів проєкту чимало депутатів від пропрезидентської партії «Слуга народу», серед яких є полтавець Андрій Боблях та кременчуківець Олексій Мовчан.
Команда журналістів та юристів-антикорупційників Bihus.info заявила, що законопроєкт посилює юридичну відповідальність за критичні публікації та може поставити під ризик існування журналістських розслідувань.
«Цього разу в меню — блокування можливості розповісти вам про чиїсь схеми до вироку суду, компенсації «моральної шкоди» за оціночні судження (це коли комусь не сподобалося, як ви про нього говорите, навіть якщо з фактами все ок), а ще видалення «неактуальних» матеріалів — щоправда, хто визначатиме їхню актуальність, взагалі незрозуміло», — зазначила редакція Bihus.info.
Проєкт Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу у зв’язку з оновленням книги другої» — це масштабна реформа, яка оновлює українське цивільне законодавство, наближає його до європейських стандартів і адаптує до цифрової епохи. Зокрема, замінюється радянська концепція «особистих немайнових прав» на ширше поняття «особистих прав», яке поширюється й на юридичних осіб. Це створює нові правові умови для всіх учасників суспільних відносин.
Для медіа та блогерів закон має як переваги, так і ризики. Серед ключових новацій:
- чітке розділення права на спростування (тільки для недостовірної інформації) та нового «права на відповідь» (може застосовуватися до будь-якої інформації, у тому числі правдивої);
- «право на забуття», що дозволяє вимагати видалення інформації з публічного доступу;
- правила щодо використання штучного інтелекту та діпфейків;
- розширення повноважень суду щодо заборони поширення інформації та блокування онлайн-контенту.
Новий законопроєкт має неоднозначну оцінку. З одного боку, він забезпечує захист особи в Інтернет-середовищі. З іншого — деякі норми можуть загрожувати свободі слова, редакційній незалежності та можливості медіа контролювати владу.
Законопроєкт дає потужні інструменти для захисту прав, але не завжди враховує суспільний інтерес у доступі до інформації, що може призвести до зловживань, зокрема стратегічних судових позовів проти громадської участі.
Однією з головних новацій законопроєкту є нова глава 22-1 про особисті права юридичних осіб. Вона дає компаніям і організаціям право на найменування (ст. 315-1), цифровий образ (ст. 315-2), репутацію (ст. 315-6), професійну таємницю (ст. 315-8) та цифрову приватність (ст. 315-10).
Передбачено, що компанії зможуть подавати позови через «шкоду репутації», навіть за відсутності прямих фінансових збитків. Це збільшує ризик стратегічних позовів проти медіа (SLAPP) — позовів, метою яких є залякування та фінансове виснаження, а не перемога в суді. Визнання корпоративної репутації особистим правом робить такі позови більш обґрунтованими.
Законопроєкт також передбачає «попередню цензуру» — заборону публікацій ще до їхнього розміщення у відкритому доступі, зокрема в онлайн-медіа, соціальних мережах та на інших вебресурсах. Це класичний приклад prior restraint (попереднього обмеження свободи слова), який становить серйозну загрозу порушення статті 10 Конвенції про захист прав людини. Про це повідомили директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк та юрист Володимир Зеленчук.
Крім того, як засіб реагування на «порушення особистих прав», законопроєкт передбачає блокування доступу до матеріалу, наприклад сторінки онлайн-медіа. Такі механізми можуть створювати надмірний тиск на медіа, стимулювати самоцензуру та сприяти зловживанням судовими процесами з боку посадовців або корпорацій.
Також законопроєкт розширює право на спростування та право на відповідь у медіа. Тобто будь-яка згадка в медіа про особу означає, що ця особа має право на відповідь, якщо, на її думку, у публікації порушено її «особисті права». Водночас особа може навіть не бути названа прямо — достатньо, щоб «з інформації можна було встановити конкретну особу або щоб вона входила до кола осіб, яких стосується інформація». Право на відповідь пропонується незалежно від провини поширювача і незалежно від достовірності інформації, що зачіпає особисте право.
«Це, безсумнівно, знищить редакційний контроль, професійні стандарти журналістики й перетворить медіа просто на підставки для мікрофонів, які будуть зобов’язані надати ефір будь-кому, хто був згаданий навіть побіжно і непрямо, але хто вважатиме, що згадка в медіа порушує його чи її «особисті права». І цей будь-хто отримає можливість нав’язувати свою версію подій навіть щодо достовірного матеріалу. Це становить величезні загрози для свободи слова і журналістики як професії загалом», — вважає директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.
Експерт із медіаправа Володимир Зеленчук наголосив, що запропоновані зміни до законодавства можуть посилити позиції тих, хто зловживає процедурами спростування недостовірної інформації та захисту честі й гідності, використовуючи їх як щит проти обґрунтованих звинувачень журналістів.
«Як не дивно, багато посадовців та топкорупціонерів, викритих у журналістських текстах, зрідка визнають свою провину і десь так само зрідка отримують вироки суду, наявність яких свідчитиме про дотримання презумпції невинуватості. А тому якісні журналістські розслідування, що стають підставами для досудових розслідувань, теж можуть стати таким надзвичайним явищем», — зазначив Володимир Зеленчук.
Наразі зареєстрований законопроєкт №14057 направлено на розгляд Комітету Верховної Ради України з питань правової політики. Цей комітет відповідає за підготовку та розгляд законопроєктів у сфері цивільного права, зокрема тих, що стосуються змін до Цивільного кодексу України.
Ольга ГРИНЕНКО, «Полтавщина»
Коментувати цю новину post