Володимир Лобода помер унаслідок тяжкої хвороби – ПОЛТАВА СЬОГОДНІ

Володимир Лобода

Колаж ЗМІСТу

0 Вікторія Іванова05 березня 2026, 18:03

Серце захисника зупинилося 2 березня унаслідок тяжкої хвороби. Рідні проведуть військового в останню путь.

Про те, що Володимир Лобода помер 5 березня повідомили у Сергіївській громаді.

Володимир Лобода народився 22 квітня 1996 року на Полтавщині у селі Новоселівка. Чоловік служив у лавах Державної прикордонної служби на посаді водія другої групи мінометів першого вогневого відділення мінометної прикордонної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування. Унаслідок тяжкої хвороби життя захисника обірвалося 2 березня. Про час зустрічі та чин поховання повідомлять додатково.

Вічна пам’ять та слава захисникові!

Згадаймо імена полеглих захисників

Богдан Підгорний схилив голову на фронті. Закінчивши факультет української філології та журналістики у полтавському виші він був краєзнавцем та дослідником усної народної творчості. З війною долучився до війська.

Сергій Щербаков народився 7 жовтня 1973 року на Полтавщині у місті Лубни, там він закінчив загальноосвітню школу №3. Захисник загинув 3 березня внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, прощання з Сергієм Щербаковим запланували 6 березня о 12:00 на Володимирському майдані у Лубнах.

Антон Білик народився у Кременчуці, де навчався у місцевій гімназії № 26. Воїн помер від отриманих під час виконання бойового завдання поранень 25 лютого. Прощання із захисником запланували 6 березня.

Андрій Корнецький народився 21 листопада 1991 року в селі Чевельча. З початком повномасштабної війни Андрій Корнецький патрулював в ТрО та займався донорством крові. А 29 жовтня 2023 року став до лав Збройних Сил України, згодом підписав контракт. Проходив бойове навчання у Франції. Своє перше бойове завдання виконував в Авдіївці, де отримав поранення. 29 березня 2024 року повернувся на фронт до побратимів після місяця реабілітації.

7 червня 2024 року Андрій Корнецький востаннє почув голос рідних, йдучи «на нуль» десь у донецьких степах, на Покровському напрямку. Довгі місяці статусу «зниклий безвісти». Лише нещодавно за допомогою експертизи ДНК вдалося дізнатися, що воїн загинув 11 червня 2024 року.

Олександр Артюх з початком повномасштабної війни вирішив приєднатися до лав захисників. Ніс службу Олександр Артюх водієм-електриком екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 414-ї окремої бригади безпілотних комплексів «Птахи Мадяра». Життя захисника обірвалося 17 лютого 2026 року у межах Донецької області внаслідок ураження ворожим FPV дроном.

Сергій Буріло народився 24 листопада 1978 року в Донецькій області. Останні 10 років проживав у Полтаві. З 2014 року служив в АТО. З перших днів повномасштабної війни чоловік добровільно став до лав війська. Проходив службу у складі 5-ї окремої штурмової бригади на посаді старшого солдата, старшого водія. Воїн загинув 24 лютого. Він перевозив боєкомплект на позиції побратимів у населеному пункті Різдвянка Запорізької області. У службовий автомобіль влучив ворожий FPV-дрон, після чого здетонував боєкомплект.