Мешканець Черкаської області спробував відновити справедливість та притягнути до відповідальності співробітників Територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які нанесли суттєву шкоду його здоров’ю.
Про це пише "Судово-юридична газета".
Як зазначено у матеріалах судової справи, ввечері 20 березня 2025 року 65-річний мешканець міста Канів Михайло Л. повертався додому. Раптом біля нього зупинився автомобіль, з якого вийшли невідомі йому особи, які представилися співробітниками ТЦК та СП та попросили пред’явити військово-облікові документи та документи для встановлення особи.
Однак при собі Михайло Л. відповідних документів не мав, тому попросив викликати поліцію для перевірки його особи. Втім замість поліцейських на місце події прибула ще одна група співробітників ТЦК.
Конструктивної розмови у підсумку не вийшло – представники ТЦК почали бити пенсіонера, завдали йому удари по обличчю та тілу, а потім запхали громадянина в автомобіль та примусово доставили до будівлі ТЦК та СП.
У будівлі ТЦК Михайло Л. утримувався до моменту з’ясування його особи та реального віку – 65 років (мобілізація в Україні можлива до 60 років).
На наступний день після повернення додому чоловікові стало погано і він звернувся до місцевої лікарні. Зокрема, чоловік скаржився на сильну головну біль.
Після медичного огляду черговий лікар повідомив про необхідність госпіталізації до лікарні.
У потерпілого були виявлені:
– закрита черепно-мозкова травма
– струс головного мозку
– забійна рана голови
– забій грудної клітки
– травма шийного відділу хребта
– підвищений артеріальний тиск
На стаціонарному лікуванні Михайло Л. перебував до 27 березня 2025 року. Втім, лише 7 травня він вирішив звернутися до поліції із заявою про скоєння щодо нього злочину.
У поліції до заяви громадянина поставилися дещо дивно – заяву про вчинення кримінальне правопорушення прийняли, однак кримінальне провадження не зареєстрували, а відтак досудове розслідування розпочато не було. Чоловік не був навіть опитаний як потерпілий.
Кілька разів чоловік звертався до райвідділу поліції з проханням повідомити про долю своєї заяви, однак отримував усні відповіді про те, що «перевірка ще триває».
Нарешті зрозумівши, що результату не буде, він звернувся до Смілянської окружної прокуратури, однак там його скаргу переадресували в іншу прокуратуру – Черкаську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону, де, нарешті, йому повідомили про відсутність повноважень для вирішення його проблеми.
Лише 23 червня канівчанин звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області зі скаргою на бездіяльність слідчого поліції щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Втім, з’ясувалося, що громадянин вже порушив десятиденний строк, встановлений Кримінальним процесуальним кодексом для подання скарг на дії або бездіяльність слідчого і прокурора (ст. 304 КПК).
Слідчий суддя Канівського міськрайонного суду 26 червня вказав у своїй ухвалі, що, оскільки 10-денний строк оскарження бездіяльності слідчого закінчився ще 19 травня, то скарга підлягає поверненню скаржнику. Також суд відмовив у поновленні процесуального строку на оскарження бездіяльності слідчого стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Михайло Л. вже за допомогою адвоката вирішив оскаржити рішення суду першої інстанції та звернувся до Черкаського апеляційного суду.
Зазначаючи про причини порушення десятиденного строку на оскарження, пенсіонер повідомив, що пропустив строки через незадовільний стан здоров’я та пригнічений моральний стан. Також чоловік зазначив, що намагався вирішити питання шляхом комунікації з поліцією та прокуратурою, однак невдало.
Потерпілий додав, що слідчий суддя Канівського міськрайонного суду формально підійшов до аналізу ситуації, не врахував виняткові обставини, що перешкоджали своєчасному поданню скарги, зокрема, тяжкий фізичний і психоемоційний стан заявника.
Однак апеляційний суд все ж вказав, що причини пропуску строку оскарження бездіяльності слідчого не можна вважати поважними, оскільки часу для відповідного звернення у Михайла Л. було більше ніж достатньо.
«Наведені скаржником причини пропуску строку не можуть бути підставами для поновлення строку в даному випадку, адже посилання на хворобу до звернення із заявою про злочин та до райвідділу поліції після спливу строку на оскарження бездіяльності не є поважною причиною пропуску строку в розумінні КПК України.
Колегія суддів також враховує сталу практику ЄСПЛ, що сторона, задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання («Чірікоста і Віола проти Італії»)», – вказано в ухвалі апеляційного суду.
Відтак 16 липня Черкаський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу Михайла Л. без задоволення, а ухвалу слідчого судді суду першої інстанції без змін.
Discussion about this post