Міністерка економіки України Юлія Свириденко, показала як аграрії на Миколаївщині налагоджують свою роботу на деокупованих територіях.
Про це Юлія Свириденко розповіла у себе на сторінці facebook.
Вона розповіла, що як тільки Снігурівку на Миколаївщині деокупували, на в’їзді у місто стояла черга з автомобілів. Люди хотіли повернутися додому. Серед них були й фермери та їхні співробітники, які хотіли якнайшвидше повернутися працювати у поля.
До вторгнення ПАЕК мала у своєму розпорядженні 50 000 гектарів полів. Щорічно збирали сотні тисяч тонн пшениці, соняшнику, ріпаку. Близько 20% вирощеного збіжжя постачали на світові ринки.
Та після того, як повернулися на деокуповану території, то відновити роботу стало неабияким викликом. 29 тис. гектарів землі були потенційно заміновані, одне із підприємств, по суті, стерла із лиця землі російська ракета. Від складів не залишилося нічого, лише вирва глибиною, як п’ятиповерховий будинок.
Але аграрії почали активно відновлювати зруйноване. Змогли завдяки саперам обстежити та знову повернути у використання частину потенційно замінованих полів. Завдяки розмінуванню змогли збільшити експорт сільськогосподарської продукції власного виробництва до 60%.
Постачають у десятки країн — від європейських до африканських.
Кожен клаптик цієї землі — вартий надзвичайних зусиль. На жаль, інколи він пов’язаний і з трагічними історіями. Наприклад, історія Юрія Котика, який пережив підрив на міні. Медики дивом його врятували. Нині Юрій знову працює на підприємстві й такої відданої своїй справі людини важко знайти. Він ідеально знає кожне своє поле, кожну культуру, яка на ньому росте, кожну точку на карті, де були російській міни, які вдалося знешкодити.
Для проєкту «Soul of Soil» ми зібрали овочі із розмінованих полів, які виростила команда ПАЕК, взяли борошно, яке виросло на нині безпечних землях. І відома шеф-кухарка Ольга Мартиновська приготувала із цих продуктів овочеве соте та паляничку. Їх ми подарували учасникам конференції з розмінування у Лозанні. Як нагадування світовим лідерам, що без розмінування, баночка із їжею, яку вони тримали у руках, була б порожньою. Як і столи сотень родин у їхніх країнах. Передовсім тих країн, де є високий ризик голоду.
Адже з однієї тонни вирощеного українцями соняшнику, можна виготовити понад 350 літрів олії, а з тонни зерна — 550 кг борошна, а це 1650 хлібин. Коріандр та льон, вирощені на розмінованому полі — це одяг та ліки, косметика та їжа, які щоденно купують люди у всьому світі.
Дякую UNDP Ukraine / ПРООН в Україні, які стали нашими партнерами у цьому проєкті, масштабували його і допомогли показати світові історії надзвичайних українців. І водночас допомогли показати світові, що у нас ще попереду чимало роботи.
Під час поїздки на Миколаївщину, для мене стала символічною одна дорога між полями. З однієї сторони дороги — зорані чорноземи підприємства, трактори й сівалки, люди та життя. З іншої сторони дороги — не зібраний урожай гірчиці, до якого ніхто не може підступитись, бо поле ще й досі заміноване. Кожен крок на іншу сторону дороги означає ризик загинути. Сотні гектарів, які могли годувати українців і світ, нині несуть лише страх.
І таких доріг, таких полів на Миколаївщині — 754 тисячі гектарів. Це третина всієї області.
Тому дякую партнерам за готовність єднатися заради безпеки українців та українських полів – заявила Юлія Свириденко.
Discussion about this post