Цієї суботи, 25 жовтня, о 12:00 год у кінотеатрі «Kino-Donino», що у ТРЦ «HAPPY. MALL» (вул. С. Бачинського, 5) відбудеться показ документального фільму «Єгор «Грін» Муха» від фонду «Трибуна Героїв» та Palay Video Production.
Це історія про хлопця з Рівного, який наближав перемогу зброєю, словом та ідеями. Фанат «Вереса» і представник колективу «Rivne Red-Black», що завжди стояв за своїх – і на трибуні, і на фронті. Вхід вільний.
Довідково:
Єгор «Green» Муха – фанат футбольного клубу "Верес" (Рівне), представник колективу «Rivne Red-Black».
Єгор Олександрович Муха народився 18 січня 2004 року в місті Рівному, в родині залізничників. Навчався в міських школах №1 та №26, а також завершив навчання на Рівненській дитячій залізниці. Після цього здобував фах помічника машиніста тепловоза та електровоза в Козятинському міжрегіональному ВПУ залізничного транспорту. З дитинства захоплювався футболом і тому дуже зрадів, коли потрапив у 2013 році до складу футбольної юнацької команди "Верес".
Ще маленьким хлопчиком 5-6 років мріяв стати ветеринаром, як його дідусь, якого він дуже поважав і любив. Через те що родина у нього велика, Єгор дуже любив свою старшу сестру і менших братів, намагався допомогти і підтримати їх у всьому.
На фанатському секторі вперше опинився у віці 16 років, але слово «фанат» не любив. Єгор був більше однодумцем і шанувальником місцевого футбольного клубу. За спогадами одноклубників, до колективу «Рівне Ред Блек» приєднався тому, що на той час там вже були двоє його максимально колоритних друзів – «Лівша» та «Омерика».
Згадують історію з одного виїзду до дружнього руху Рівнян. – "Збираємося на залізничному вокзалі, заходимо у потяг, і тут Єгора понесло. Ми здогадувалися, що він цікавиться потягами, але щоб настільки. З цікавістю слухали три години про різні моделі та відмінності тепловозів. Він знав більше ніж провідник. Згодом хотіли вломитися до машиніста, щоб Єгор усім виїздюкам показав, як треба рушати. Обійшлося без сутичок з працівниками колій, але на одній з зупинок він одягнув манішку машиніста і майже потрапив до кабіни". (c)
У більш дорослому віці почав активно займатися різними видами спорту, наприклад займався велоспортом, зокрема трюками на BMX. Любив природу і захоплювався походами в гори, разом із друзями пройшов Боржавський хребет. Насолоджувався спокоєм і красою природи та черпав із неї сили.
Єгор любив читати історичні романи та детективи, улюбленою книгою була «Степовий Вовк» Германа Гессе. Рятував і лікував поранених тварин і навіть птахів, захоплювався орнітологією. Брав участь в екоакціях із прибирання парків від побутового сміття, одного разу сам провів збір побутових відходів на Пагорбі Слави.
За спогадами рідних, у день початку повномасштабної війни Єгора раніше відпустили додому. Він лише місяць до цього відсвяткував своє 18-річчя, але одразу сказав близьким, що планує вступати до війська. Говорив, що повинен захищати родину і просто не зможе переховуватися по підвалах. Організувавши виїзд мами та двох молодших братів у Болгарію завдяки футбольному клубу "Верес", з четвертого дня повномасштабного вторгнення Єгор вже був в армії.
Спершу служив на кордоні, там став командиром відділення. Але весь цей час прагнув перевестися до іншої частини, аби брати участь у бойових діях. Постійно підтримував свою фізичну форму та готувався до переводу, який відбувся лише з четвертого разу. «Грін» вступив до батальйону «Вовки Да Вінчі», підрозділу «Дике Поле». Захоплювався легендарним командиром Дмитром «Да Вінчі» Коцюбайлом та встиг послужити під його командуванням.
За сумлінне виконання службових обов?язків та зразкову військову дисципліну був нагороджений грамотами. За дуже короткий час став командиром відділення. Єгор пройшов курси із запуску і керуванню БПЛА. Отримав водійське посвідчення, адже на війні потрібно вміти робити все по-максимуму.
Перше поранення отримав ще 30 березня 2023 року, але навіть поранений зміг витягти на собі пораненого побратима, врятувавши йому життя. У шпиталі пробув лише три дні, розуміючи, що потрібен побратимам і не час «відлежуватись».
Побратими розповідають, що «Грін» ніколи не кидав своїх. На одному з виїздів, в прямому зіткненні з вагнерами, його група прийняла активний бій. Під час бою ворог закинув гранату прямо під ноги, Єгор не розгубився та застрибнув корпусом на окоп, але від вибуху отримав важкі поранення його побратим. Тоді Єгор швидко накидав оркам гранат та почав відтягувати побратима по траншеї протяжністю півкілометра, врятувавши йому життя. Це лише один з прикладів мужності Єгора. Друзі по зброї пам’ятатимуть його цілеспрямованим, вірним і дисциплінованим бійцем.
Мама полеглого Воїна згадує, що 19 травня гуляла біля стадіону «Авангард» з його меншими братами, домовлялися згодом всім разом піти на матч «Вересу». Єгор Муха загинув 20 травня 2023 року при виконанні бойового завдання в р-ні селища Хромове поблизу Бахмута.
Коментувати цю новину post