Сьогодні, 12 квітня, у Рівному на фасаді ліцею № 28, відкрили дошку пам’яті загиблому Герою Тарасу Давидюку. Подію приурочили 112-й річниці заснування Пласту.
Право відкрити дошку надали мамі та сестрі загиблого воїна.
“Тарас дуже любив символи. Я думаю, для нього дуже приємно, що у 112 річницю від дня заснування організації, якій він присвятив дуже багато свого часу, свого життя, ми будемо його згадувати і відкривати йому меморіальну дошку”, – сказав Олександр Денисюк, пластун та друг Тараса під час відкриття дошки.
“До цих пір важко зрозуміти, що серед тих видатних постатей Шухевича, Бандери та інших, на “Вічні ватрі” нас чекатиме Тарас… Дуже складно говорити про нього в минулому часі. До цих пір ми усі звіряємось, як би він та що робив, як поводився у тій чи іншій ситуації. Для нашої організації такі люди є найбільшим прикладом.”
На відкриття прийшло багато пластунів, які заспівали улюблену пісню Тараса – “Меч Арея”.
Тарас Давидюк – корінний рівнянин, пластун, громадський діяч, журналіст, воїн.
Народився 28 серпня 1986 року. Навчався у рівненському ліцеї №28. Вищу освіту наш Герой здобув у Острозькій академії, отримав фах політолога. А за покликанням Тарас став вчителем історії та журналістом. Він хотів доносити правду про історію нашої країни, про боротьбу, а також доносити правдиву інформацію про події в країні та рідному місті через ЗМІ.
Вмів знайти підхід до кожного, тому вміло передавав свої знання підростаючому поколінню та навчав їх любові до рідної країни.Захисник добре відомий усій патріотичній спільноті Рівненщини, адже ще зі студентських років був активним в різних патріотичних організаціях. З 2002 року у громадському русі. Був членом «Молодого Руху». У 2005-2012 роках – голова обласної організації та член Центрального Проводу «Молодіжного Націоналістичного Конгресу». Був також голою рівненської обласної організації «Активна молодь».
Взимку 2013-2014 років Тарас був добровольцем в 15-ій «МНК-івській», 14-ій «пластовій» сотнях Самооборони Майдану. З початком російсько-української війни служив у добровольчому батальйоні «Гарпун», де служило багато пластунів. Опісля продовжив службу в одному з окремих розвідувальних батальйонів ЗСУ. Додому повернувся лише весною 2019 року. Саме у цьому році починає свою діяльність “Горинь.інфо”, де Тарас працював головним редактором.
Тарас Давидюк – пластун-сеніор. Військовий позивний «Старий». Став зв’язковим 33 куреня ім. Уласа Самчука в Рівному. Виховник та інструктор на багатьох пластових таборах.Повномасштабне вторгнення змусило Тараса знову взяти до рук зброю, бо він не міг інакше, не міг сидіти вдома, розуміючи, що ворог підступно руйнує і загарбує його рідну землю. Крайні місяці воював у 14-го окремому полку, разом зі своїми побратимами ще з «Гарпуна».
29-ого вересня, повертаючись з навчання в Польщі, він заручився із київською пластункою Тетяною Лущенко і знову повернувся на фронт. Проте, на жаль, цього разу востаннє… Його мрії про родину та щасливе сімейне життя не здійснилися через війну з російськими окупантами.
Він був закоханим у гори, а ще був надзвичайним правдолюбом. Чесний, впертий та вірний своїм словам і Батьківщині, яку захищав, – саме таким в серцях людей навічно залишиться воїн Тарас Давидюк.
Тарас був і лишатиметься прикладом для наслідування, а його життєвий шлях стане прикладом для підростаючого покоління патріотів. Пластун, громадський діяч, журналіст… Людина з Великої літери, яка вписала своє ім’я в історію міста та держави.
3 листопада 2023 року, життя Тараса Давидюка обірвалося внаслідок атаки ворожого дрона камікадзе поблизу н.п. Роботине, Запорізької області.
За інформацією Горинь.інфо.
Discussion about this post