У Запоріжжі нагородили працівників обленерго Орденом За мужність – три історії незламних енергетиків | Новости Запорожья

Енергетиків із Запоріжжя відзначили державними нагородами

До четвертих роковин повномасштабної війни Указом Президента України Володимира Зеленського три працівники АТ “Запоріжжяобленерго” були нагороджені Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Це Любов Берегова, Катерина Олійник, Олексій Іванченко – всі вони працювали на різних наших енергооб’єктах та потрапили під російські обстріли. Всі, на щастя, залишилися живі. Більше того – змогли виконати свої посадові обов’язки, попри отримані поранення. Про це повідомили у пресслужбі обленерго.

Розповідаємо про кожного з нагоджених.

Наввипередки із шахедом

Любов Берегова працює в «Запоріжжяобленерго» вже 15 років – черговою на одній з підстанцій. Минулого місяця рашисти завдали удару по енергооб’єкту.

“Це була звичайна зміна, я готувалася до профіспиту, аж раптом – вибух, посипалося скло, на щастя, хвиля пішла з іншого боку від мого кабінету. Коли вибігла назовні – побачила пожежу, доповіла керівництву та почала вимикати і заземлювати обладнання, аби ДСНС могло її загасити.

Все зробила і пішла виписувати допуск до робіт для рятувальників, і тут – спочатку почула, а потім вже й побачила ворожий БПЛА.

Він летів буквально паралельно зі мною і стрімко знижувався. Я побігла до укриття – із шахедом наввипередки. Встигла спуститися  на кілька сходинок – а далі вибух, мене скинуло зі сходів”, – згадує Любов Берегова.

При падінні жінка зламала ногу, забила спину, та ще й телефон загубила. Коли трохи отямилася, зрозуміла, що треба якось дати про себе знати, тож вибралася на кілька сходинок та почали гукати.

Її почули рятувальники, дістали, поклали на ноші та понесли до “швидкої”.

Зараз пані Любов проходить лікування, попереду ще тижні реабілітації, втім прогнози лікарів – втішні, тож сподівається на якнайшвидше повернення до роботи.

“Щойно відкрила двері, щоб вийти – побачила пекельне полум’я…”

Майже 30 років Катерина Олійник працює на одній підстанцій на Вільнянщині. У січні 2026 туди прилетів БПЛА , в будівлю, де на той час знаходилася пані Катерина.

“Я навіть не зрозуміла, що вибух стався так близько до мене. Одразу майнула думка – потрібно вибиратись. Але щойно відкрила двері, щоб вийти – побачила пекельне полум’я, яке враз опалило мені руку, обличчя і волосся.

З вікна почула питання : чи є в будівлі хтось живий? Це був фахівець з бригади, що працювала надворі, він заскочив всередину, накрив мене курткою, та вивів надвір. Там інший колега відвіз мене до медзакладу на власній автівці”, – згадує жінка.

Далі була лікарня, наслідки тяжких опіків, тривале лікування а потім – повернення на улюблену роботу.

“Якби не кран, то я б зараз з вами не говорив…”

Олексій Іванченко – водій автотранспортних засобів Запорізьких високовольтних електричних мереж АТ “Запоріжжяобленерго”.

Наприкінці січня минулого року Олексій разом із бригадою приїхав на один з енергооб’єктів, що вночі зазнав ворожої атаки.

“Працювали над усуненням наслідків, аж раптом – знову тривога, і вже буквально за хвилину прилетіла ракета. Не встиг сховатися – якраз сидів в кабіні крана, вантаж підіймав. Потужна вибухова хвиля вибила скло, мене контузило. Одразу навіть нічого не зрозумів. Побачив поранених – свого колегу та чотирьох фахівців ДСНС, допоміг їм дістатися до місця евакуації.

Потім побачив, що в моєму крані світяться прилади, заліз в кабіну, заглушив – і тут ще одна ракета прилетіла. Я впав під кран. Він мене врятував. Словом, якби не  кран, то я б зараз з вами не говорив”, – згадує Олексій Іванченко.

Сьогодні пан Олексій працює, разом з командою виїздить у найгарячіші точки на енергетичній мапі Запорізького регіону.

Каже: “Коли повертаєшся додому, розумієш, що краплинку своєї праці вклав в те, щоб у людей було світло”.

Раніше ми розповідали, що м’я добровольця Альберта Радченка  із Запоріжжя вшанували під час церемонії “Дерево пам’яті”.