Ігор Сухопаров на щиті – прощання з ветераном – ПОЛТАВА СЬОГОДНІ

Ігор Сухопаров

Колаж ЗМІСТу

0 Анастасія Чайковська18 листопада 2025, 12:11

Бій на сумському напрямку забрав життя ветерана і досвідченого воїна танкового батальйону – рідного брата дизайнерки громадської організації «Зміст Полтава» Юлії Сухопарової.

Траурна церемонія прощання з героєм відбудеться 19 листопада об 11:50 у селі Пузирі Кременчуцького району.

Ігор Сухопаров – зовнішній пілот, оператор безпілотних літальних апаратів танкової роти танкового батальйону, кавалер «Золотого хреста».

Воїн народився 27 серпня 1987 року.  Після закінчення школи навчався у Вовчицькому ліцеї Лубенського району. У 2004 році вступив до Полтавського педагогічного університету імені Короленка, де здобув освіту учителя фізики, основ інформатики, астрономії і безпеки життєдіяльності. Згодом здобув кваліфікацію магістра й викладача фізики.

У 2010 році став до лав Збройних Сил України й демобілізувався у серпні 2011 року, розбудовуючи карʼєру у цивільному житті. Спершу працював у «НадраБанку» програмістом й системним адміністратором. 

З серпня 2012 року працював учителем математики в рідній школі у Пузирях. У травні 2015 року звільнений від виконання обовʼязків вчителя Пузирівської ЗОШ І-ІІ ступенів у звʼязку з мобілізацією. 

Бойовий шлях Ігоря Сухопарова розпочався на Донбасі у 2015 році. Протягом 2015-2016 та 2017-2018 років брав участь в антитерористичній операції. Згодом повернувся до вчителювання у 2018-2019 роках. Під час АТО воював під Марʼїнкою, служив у Широкому Лані, Часовому Яру. Також обороняв Клинове, Новоохтирку, Кримське, Любомирці й Вугледар. 2017 року воїн відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» II ступеня.

У 2021 році отримав посаду на вагонобудівному заводі Кременчука на посаді майстра бригади.

З повномасштабною війною 24 лютого 2022 року повернувся до лав ЗСУ. Ігор Сухопаров до травня 2024 року служив на посаді командира танка, головного сержанта танкової роти. Після цього став зовнішнім пілотом, оператором безпілотних літальних апаратів танкової роти танкового батальйону. У лютому-березні 2022 року захищав оточений Чернігів й брав участь у звільненні Лимана та Купʼянська. Ветеран воював під Бахмутом, Авдіївкою, Марʼїнкою й захищав Покровськ.

У травні 2022 року, отримавши поранення і сильну контузію, зумів відвести підбитий танк і врятувати екіпаж. Після цього намагався винести з поля бою побратима з іншого танка, чиї рани, проте, виявилися несумісними із життям. У червні 2023 року нагороджений «Золотим хрестом».

Воїн загинув, захищаючи Україну, 13 листопада в районі населеного пункту Храпівщина Сумського району Сумської області. 

«Усе своє життя дуже любив людей і рідну землю», – говорить його родина.

Світла памʼять нашому Герою!