Ключовою проблемою автори вважають колізію між превентивною реструктуризацією та обов’язком боржника ініціювати банкрутство
- Посилання скопійованоlink copied
У фаховому юридичному середовищі привернула увагу ґрунтовна наукова стаття «Kejserens nye klæder», або «нова» превентивна процедура в Україні», присвячена аналізу запровадженої Книгою третьою Кодексу України з процедур банкрутства процедури превентивної реструктуризації.
Авторами дослідження є Радіон Поляков, PhD in Law, молодший науковий співробітник Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України, та Борис Поляков, доктор юридичних наук, професор, провідний науковий співробітник цього ж Інституту. У статті вони пропонують не декларативний, а практикоорієнтований погляд на «нову» процедуру, поставивши під сумнів її реальну новизну.
Обрана авторами метафора з казки Ганса Крістіана Андерсена — «Нові шати короля» — використовується як ключ до розуміння проблеми: за зовнішнім оновленням та новою структурою Кодексу часто приховується відтворення старих механізмів досудової санації з тими самими системними вадами.
У межах системного аналізу норм Книги третьої КУзПБ автори доходять висновку, що превентивна реструктуризація, всупереч її законодавчому визначенню, фактично доступна як платоспроможним, так і неплатоспроможним боржникам. Така конструкція, на їхню думку, створює логічні й правові колізії, адже «запобігання неплатоспроможності» застосовується навіть тоді, коли вона вже настала.
Окрему увагу приділено ролі арбітражного керуючого, який у новій процедурі отримав статус «адміністратора превентивної реструктуризації». Автори підкреслюють, що його участь не завжди є обов’язковою, а нормативне закріплення повноважень є фрагментарним і неузгодженим із загальною системою КУзПБ. Це, на їх переконання, знижує передбачуваність процедури та ускладнює її практичне застосування.
Суттєві ризики, за висновками дослідження, містять і механізми класового та крос-класового голосування кредиторів. Наявність можливості затвердження плану лише одним класом, а також допуск до голосування «заінтересованих» кредиторів створюють підґрунтя для зловживань через так званих «дружніх» кредиторів. У результаті процедура може використовуватися не як інструмент фінансового оздоровлення, а як спосіб обходу базових принципів банкрутного права.
Ключовою ж проблемою, яка так і не була вирішена законодавцем, автори називають колізію між превентивною реструктуризацією та обов’язком боржника ініціювати банкрутство, передбаченим ч. 6 ст. 34 КУзПБ.
Наявність солідарної відповідальності у випадку порушення цього обов’язку, на їхню думку, фактично нівелює сенс превентивної процедури й суперечить підходам, закріпленим у Директива ЄС 2019/1023.
Водночас автори наголошують: з теоретичної точки зору поява окремої Книги в КУзПБ має позитивне значення. Вона формує підстави для виокремлення нової підгалузі — права превентивних процедур, покликаної забезпечити «лікування» фінансово спроможного боржника до настання повної неплатоспроможності.
Однак головний висновок статті залишається стримано-критичним: без усунення виявлених прогалин і колізій превентивна реструктуризація ризикує повторити долю досудової санації — залишитися малозатребуваним інструментом із гучною назвою та обмеженою практичною цінністю.
Додатки PDF, 465 КБ «Kejserens nye klæder», або «нова» превентивна процедура в Україні» Завантажити
Джерело








Коментувати цю новину post