Олександр Скоцик народився 21 квітня 1982 року у селі Горбаків Гощанського району.
Закінчив місцеву школу та вступив у Рівненський державний аграрний технікум. За тим була строкова служба в армії, яку Олександр проходив у Військово-морських силах України в Одесі. А згодом підписав контракт із ВМС України.
"Коли закінчився контракт, Саша повернувся додому, працював на АЗОТі машиністом турбінних установок. Він був патріотом України, активним учасником Майдану. У 2014-2015 роках служив у зоні проведення антитерористичної операції на Сході. Після демобілізації повернувся на роботу на АЗОТ. А коли розпочалось повномасштабне вторгнення в перші дні добровільно пішов у військкомат. Він – резервіст першої черги, тому мобілізували відразу. Саша говорив, що повинен це зробити. Адже не хотів, щоб дітям довелося воювати, щоб довелося брати до рук зброю синові", – розповідає дружина Героя Ольга.
Олександр був справним солдатом, воїном, який відстоював справедливість, правду. Але водночас – надзвичайно доброю, веселою людиною, справжньою душею компанії. Він дуже любив дітей 14-річного сина та 4-річну донечку,часто жартував, гарно грав на гітарі та співав.
"Він мало розповідав про службу. Беріг нас, захищав. Був упевнений, що війну потрібно вигравати заради наших дітей, заради їх майбутнього", – продовжує Ольга.
На жаль, 19 березня 2024 року 41-річний старший солдат Олександр Скоцик, вірний військовій присязі та народові України, загинув на Донецькому напрямку.
Поховають його на кладовищі Нове…
