Фото: Хорольська громада.
0Євгеній Даценко10 жовтня 2024, 13:10
Сергій Киприк шість місяців захищав Україну на фронті. Загинув під час бойового завдання на Луганщині.
Сергій Киприк повернувся на щиті до рідних Трубайців. Про це повідомили на сайті Хорольської громади 9 жовтня.
Прощання з полеглим воїном Сергієм Киприком. Фото: Хорольська громада.
Бойовий шлях Сергія Киприка
Захисник народився 12 грудня 1986 року в Трубайцях Хорольської громади. Там майбутній воїн закінчив місцеву школу, а згодом проходив військову строкову службу. Здобув фах «машиніста-тракториста» у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців у Хоролі.
Сергій Киприк
У Хорольському аграрному коледжі Сергій Киприк отримав диплом молодшого спеціаліста за фахом «механік». Проходив військову службу за контрактом у Миргороді, а згодом працював трактористом у підприємстві в Трубайцях.
Чоловік став на захист України у квітні цього року. За словами земляків, під час служби Сергію Киприку випало побачитися з матір’ю один раз:
«На жаль, за 6 місяців перебування на війні він тільки одного разу бачився з мамою і то проїздом. Вони поспіхом поспілкувалися, адже мали всього декілька хвилин побути разом. Тетяна Дмитрівна тоді в останнє бачила свого сина».
Життя воїна обірвалося 2 жовтня на Луганщині. Того дня воїн виконував бойове завдання поблизу Шипилівки, що неподалік від тимчасово окупованого Сіверськодонецька (колишній Сєвєродонецьк). 9 жовтня полеглого Сергія Киприка з почестями поховали у рідних Трубайцях.
Прощання з полеглим воїном Сергієм Киприком. Фото: Хорольська громада.
Панахида за полеглим воїном. Фото: Хорольська громада.
Панахида. Фото: Хорольська громада.
Прощання у Трубайцях. Фото: Хорольська громада.
Вічна пам’ять герою!
Згадаймо імена загиблих на фронті земляків
Олександр Ксьонз народився 28 жовтня 1982 року в селі Денисівка Оржицького району, але з дитинства мешкав у Миргороді. Олександр Ксьонз з квітня проходив військові навчання в Україні та Великій Британії, а з червня цього року захищав Україну в складі 100-ї окремої механізованої бригади.
Земляки згадують, що він був воїном, якого поважали побратими та командири підрозділів. Свій останій бій воїн прийняв на Донеччині 2 жовтня, де обірвалося його життя.
Дмитро Петренко народився 5 серпня 1986 року, мешкав у Полтаві. Захищав Україну під час повномасштабного вторгнення Росії. Служив на посаді командира відділення взводу зв’язку, мав звання молодшого сержанта. Загинув 1 жовтня при виконанні бойового завдання в Донецькій області.
Олег Артеменко народився 23 лютого 1976 року, мешкав у селі Божківське. Захисник на фронті служив у стрілецькій спеціалізованій роті, мав звання головного сержанта.
Воїн загинув 29 вересня унаслідок отриманих на Харківському напрямку поранень. Вони виявилися несумісними із життям. Того дня ворог здійснив авіаційний удар по позиціям його підрозділу.
Іван Кузуб народився воїн 10 серпня 1992 року в селі Сенча Миргородського району. 22 липня 2022 року Іван Кузуб став до лав захисників та проходив службу в Національній Гвардії України. На службі спочатку мав позивний «Фізрук», а потім у взводі аеророзвідки – «Айнаут».
21 липня цьгоріч життя військовослужбовця обірвалося на Донецькому напрямку, захищаючи кордони країни. Через два місяці після загибелі тіло воїна повертають для прощання.
