Нацгвардієць Олександр Федоровський отримав найвищу державну нагороду
Молодший сержант 23 окремої бригади НГУ “Хортиця” Олександр Федоровський отримав звання Герой України та орден “Золота зірка”. Разом з побратимом він 18 діб утримував стратегічну позицію, відбиваючи безперервні атаки ворога. Про цього побратима, Дмитро Шемета, ми вже розповідали раніше.
Олександр Федоровський, на псевдо Фан, вирушив на фронт у вересні 2023 року. Брав участь у бойових діях у районі села Приютного на Донеччині, потім славнозвісного села Роботиного Запорізької області. Його історію розповіли на сторінці 23 бригади “Хортиця” НГУ у фейсбуці.
В 2024 році нацгвардієць пройшов підготовку за кордоном, після чого знову повернувся на передову в район села Старомайорського Донецької області. Тепер досвідчений боєць обійняв посаду командира відділення, йому було присвоєно звання молодшого сержанта.
14 квітня Фан познайомився із Соєром – молодшим лейтенантом Дмитром Шеметою. Попереду на них чекали випробування, які зробили з них не інакше, як кровних братів. Олександру та Дмитру належало зайняти важливу позицію на підступах до Старомайорського. Маленький окоп із норою-укриттям, маленька крапка на штабній мапі.
Але тримати її було дуже важливо, щоб не дати піхоті рашистів зайти з флангу у тил.
Завдання, яке дісталося нацгвардійцям Олександру та Дмитру, було непросте. Кілька разів вони потрапляли під обстріл з мінометів та гармат, кілька разів ховалися від FPVішок рашистів, але таки дістались позиції.
Читайте також: “Годує” окупантів мінами – будівельник з Оріхова пішов на фронт після загибелі дружини та втрати домівки (фото)
Те, що далі відбувалося, молодший сержант Федоровський характеризує одним словом – пекло. Уже в першу добу Фан та Соєр відбили атаку кількох невеликих груп росіян.
Зустрівши спротив, рашисти почали “прасувати” гвардійців всім чим могли – ствольною артилерією, мінометами, пострілами зі станкового протитанкового гранатомета. Те саме продовжилось і на другу, і на третю добу.
Планувалося, що через три дні Олександра та Дмитра мають змінити. Але реальна обстановка склалася така, що вийти чи зайти на позицію було просто неможливо – надто інтенсивний вогонь вели окупанти, надто велику увагу прикували до себе двоє відчайдушних гвардійців. Залишалося тільки одне – триматися за будь-яку ціну.
Рятувало те, що був зв’язок. Коли по радіостанції лунала команда “До бою!”, Фан та Соєр зустрічали піхоту противника автоматними чергами, змушуючи ворога залягти. Після цього окупантів накривала наша “арта” чи дрони.
Саме завдяки дронам Фан та Соєр мали воду, їжу, цигарки, БК – усе доставлялося повітрям.
І так 18 діб, аж до 3 травня, поки молодший сержант Федоровський та молодший лейтенант Шемета не отримали наказ на відхід.
Читайте також: “Знаю, що можу приносити користь країні” – боєць запорізької бригади повернувся на фронт після втрати ноги та реабілітації (фото)
За словами Фана, ті 18 днів були найтяжчими у його житті. Поки Олександр Федоровський та Дмитро Шемета тримали оборону, командування планувало їхній вихід із позиції. За допомогою “пташки” гвардійцям передали спеціальні плащі, які зменшили їхню помітність для тепловізорів і дронів.
Уночі 3 травня Фан і Соєр отримали наказ на відхід. Одягнувши накидки, вони вирушили до своїх. Ворожий БПЛА здійснив скид, і вибуховою хвилею Фана поранило в ноги. Дмитро також зазнав поранення – уламки влучили в його нижню кінцівку, але він міг рухатися.
Соєр наклав товаришу турнікет і рушив далі, відволікаючи на себе увагу ворога. Фан же залишився лежати, загорнутий в антитепловізійну накидку. Олександр Федоровський втратив багато крові, кілька разів втрачав свідомість і пролежав так кілька годин. Його врятувало те, що наші пілоти виявили його з повітря за допомогою “пташки”. До місця, де перебував поранений, вирушили двоє гвардійців на багі. Вони евакували Фана та передали його медикам.
Раніше ми розповідали про бійця запорізької тероборони, який тепер двічі святкує день народження, адже він дивом уникнув смерті на передовій.
Discussion about this post