Про це Руслана Броновицька розповідає у соцмережах.
«Мій вірш прозвучав у фіналі вистави «Nous avons besoin de tout notre courage» – «Нам потрібна вся наша мужність» на театральному фестивалі в місті Gennes, Франція в регіоні Pays de la Loire. Це документальна вистава створена на основі свідчень жінок з України, Колумбії, Ізраїлю, Палестини, Кот ді Вуару, Лівану, Ірану та Афганістану, які пережили війну у її різних формах. Дякую, Anna Ailinchii, за можливість говорити світу про наш біль», – пише вона.
Символічно в країні автора «Маленького принца» звучав ось цей вірш:
хлопчик —
волосся кольору жита
очі — волошки
посмішка — літо
тобі б іще жити
любити й жити
мій Малесенький Принце —
де ти?
які вже відвідав планети?
знаєш
я хотіла померти —
…чому хотіла —
я навіть уже летіла
без тіла
крізь світи
туди — де ТИ
але ДЕ — ти?
мій Малесенький Принце —
де ти?
у іншій Галактиці?
паралельному світі?
чи там
де збираються світлі
душі?
мій Малесенький Принце —
де ти?
я віднайду тебе —
мушу!
Нагадаємо, рівнянка Руслана Броновицька презентувала збірку поезій під назвою «Вдруге ти його не народиш». Писати вірші жінка почала після того, як її син Дмитро зник безвісти на фронті. Збірка поезій двомовна.
Оновлено: у п'ятницю, 14 листопада, Руслана Броновицька на своїй Fb-сторінці опублікувала новий вірш-присвяту синові:
***
знову осінь ця –
болем наповнюється
по самі вінця
і змушує випити його до дна.
ти не одна,
каже осінь,
у тебе є я
і його труна –
обійми і заспокойся –
він удома.
не проганяй втому,
відпусти надію –
все це більше не діє,
не тримає, не гріє.
просто дихай і кричи
цієї осені,
кричи і дихай –
легше не стане, ні
але й БІЛЬше не буде так боляче-тихо
Також стало відомо, що її син Дмитро офіційно визнаний загиблим на війні:
"Він в Україні, він скоро буде вдома і обійняти я зможу лише труну", – написала вона.
Редакція ЧаРівне.інфо висловлює співчуття рідним та близьким.
Коментувати цю новину post