Руйнування дамби Каховської ГЕС у червні 2023 року стало не лише гуманітарною трагедією, а й масштабним екологічним і соціально-економічним викликом для півдня України. Осушення водосховища – ключового джерела водопостачання та зрошення – перетворило зону сталого землеробства на регіон з високим ризиком опустелювання. Водночас зруйновано не просто інфраструктуру – підірвано основи продовольчої безпеки – як України, так і світу.
Херсонщина стала епіцентром однієї з наймасштабніших екологічних та соціальних катастроф. Як це вплинуло на людей? Яким бачать майбутнє регіону самі жителі? Відповіді на ці питання – у результатах соціологічного дослідження Херсонського державного аграрно-економічного університету. Дослідження «Каховське водосховище: минуле, сьогодення, майбутнє» провели науковці Лариса Потравка та Віталій Пічура.
Кому болить? Географія і демографія дослідження
У дослідженні, проведеному у січні-лютому 2025 року, взяли участь 189 мешканців Херсонської області різного віку, соціального статусу та роду занять. З них 45% продовжують жити на Херсонщині, 33% планують повернення в область після війни, лише 5% заявили про остаточний намір змінити регіон проживання.
За статтю і віком більшість учасників – чоловіки 26-55 років. Їхня громадська позиція сформована власним досвідом: до війни 56% були найманими працівниками, 10% – підприємцями, ще понад третина працювали у сільському господарстві. У воєнний час ситуація різко змінилася: кількість підприємців зменшилася вдвічі (з 10,0 % до 5,3%), натомість значно зросла частка студентів (з 25,4% до 40,8%) і з’явилася нова категорія – військовослужбовці (13,2%).
Екологічний «шрам» на карті України
Науковці підрахували: знищення водосховища спричинило не лише погіршення доступу до води для 6 мільйонів українців, а й опустелювання територій, деградацію ґрунтів, втрату родючості, пожежі, висихання рослинності. Супутникові знімки показують значне погіршення якості рослинності на цій території, насамперед – значне зменшення вмісту хлорофілу у зеленій масі. Така рослинність значно гірше переробляє окис вуглецю на кисень. NDMI (Normalized Difference Moisture Index – індекс вологості ґрунтів, – МОСТ) у липні 2024 року різко знизився порівняно з показниками 2021 року, і його теперішні показники свідчать про критичну нестачу вологи.
Дно знищеного Каховського водосховища
У дослідженні визнається, що під час функціонування водосховища було чимало претензій до екологічного стану території та до показників якості води. Але разом з цим Каховське водосховище було єдиним джерелом покриття водного дефіциту степової зони України. Зокрема, забезпечувалися водою 140 населених пунктів із сумарним населенням понад мільйон людей.
Каховське водосховище було основним джерелом функціонування зрошуваного землеробства, охоплюючи близько 800 тисяч га земель сільськогосподарського призначення.
Якщо враховувати усі аспекти впливу водосховища на соціально-економічне життя України, то можна зазначити, що знищення водойми негативно вплинуло на життя близько 13 мільйонів людей. Згідно з висновками експертів, обсяг збитків для навколишнього середовища становить більше 60 мільярдів доларів США.
Зміліле Каховське водосховище
Більше 88% респондентів погоджуються: осушення Каховського водосховища — це не просто екологічна проблема. Це криза водопостачання, сільського господарства, безпеки та виживання.
Довіра до науковців і сценарії відновлення
Головний висновок дослідження — суспільство хоче брати участь у формуванні майбутнього. 66% респондентів вважають, що до обговорення стратегії повоєнного відновлення мають долучитися науковці. При цьому 54% вважають саме наукові публікації найбільш достовірним джерелом інформації.
Дослідження також включало запитання про майбутнє території водосховища. Було представлено три варіанти:
1. Відновлення ГЕС і повне заповнення водойми – 24,9%;
2. Натуральна регенерація без втручання людини – 12,2%;
3. Створення квазіприродного лучно-болотного та лісового середовища з частковим заповненням – 56,6%.
Більшість підтримує третій сценарій: відновлення водного режиму частини території з модернізацією та створенням умов для життя людей. Такий підхід – створення природно-штучного середовища – дозволяє зберегти екологічний баланс і частково відродити зрошення та водопостачання.
Для створення квазіприродного середовища вченими запропоновано відокремлення дамбою верхньої мілководної частини, що займає 725 км2 або 34% території водосховища. Обов’язковою умовою збереження і підтримки квазіприродного середовища є штучне забезпечення водою цієї території.
Квазіприродне середовище – це середовище «другої природи», яка включає всі елементи природного середовища, штучно перетворені і модифіковані людьми. Таке середовище, на відміну від природного, не здатне до самопідтримки та потребує людської уваги.
«Думка місцевого населення, – зазначається у дослідженні, – обов’язково має враховуватися при ухваленні управлінських рішень щодо повоєнного функціонування території водосховища. Наше дослідження підтверджують попередні результати соціального опитування, проведеного науковцями Херсонського державного університету, якими було встановлено, що 75,0% населення південних регіонів України підтримують відновлення Каховської гідроелектростанції і заповнення водосховища».
Також зазначається, що наявність на Херсонщині водних ресурсів – одна з визначальних складових адаптації місцевого населення у повоєнний період.
Ключ до повернення – вода
Згідно з результатами опитування, 45% його учасників зараз живуть на Херсонщині, ще третина планує повернення після звільнення окупованих територій.
Зараз 72% території області, включно з 93% зрошуваних земель, наразі перебуває під тимчасовою російською окупацією. Після деокупації без відновлення систем зрошення та водопостачання повернення людей і розвиток економіки будуть неможливими.
Соціологічне дослідження підтверджує: відновлення Каховського водосховища – це не лише питання екології, а ключовий фактор виживання і повернення мешканців. Люди хочуть бути почутими, вірять у науку і готові брати участь у розбудові.
Discussion about this post